З глибини віків нам сяє  мудре слово

( до Дня слов’янської писемності та культури)

24 травня - День слов'янської писемності та культури У цей день вшановуються святі рівноноапостольні - першопросвітники Кирило і Мефодій. Вони - творці писемності, здійснили переклад богословських книг з грецької мови на старослов’янську, поширювали християнське вчення. Поява абетки і виникнення писемності сприяли розвиткові літератури слов’янських народів, і слов’янська мова стала третьою в Європі після грецької та латини. Слов’янська писемність і культура належать до найдавніших у Європі. Як доводять вітчизняні та зарубіжні вчені, писемність народу, що прийшов з Азії і розселився по Дунаю, Дністру, Бугу, Дніпру та Віслі виникла задовго до прийняття християнства. Задовго до того часу, яким датовано перші писемні пам’ятки, що дійшли до наших днів. Якщо ж, наприклад, говорити про народ, який пізніше став називатися українцями, то писемність на його території була відома ще русам антського періоду. Сусіди русів зазначали, що на берегах Дніпра писали «чьртами и ръзами». Який вигляд мало це письмо? На це запитання нинішні вчені однозначної відповіді не знаходять. Створення нинішньої абетки, якою користуються слов’янські народи, пов’язують з іменами візантійських проповідників християнства, болгарів за походженням, Кирила та Мефодія. Костянтин – Кирило (827 – 869 рр.) був не лише видатним візантійським дипломатом та проповідником вчення Христа, але й видатним письменником. Він автор творів «Передмова до Євангелія», «Віршові молитви», «Полемічні бесіди», «Розповідь про відкривання мощей Климента Римського», «Гімн Климентові Римському», «Писання про правдиву віру», низки перекладів. Його старший брат Мефодій (Методій), дати життя бл. 815-885, уславився як автор твору «Канон на честь Димитрія Солунського» та численних перекладів з грецької. Створення уніфікованої для усіх слов’ян писемності мало велике значення в історії країн південно-східної Європи, зіграло, зокрема, позитивну роль у зміцненні зв’язків українського та болгарського народів, їх державності. Розвиток культури Київської Русі відбувався самобутнім шляхом, але на той час під благотворним впливом болгарської писемності та культури в цілому. Багато які книги, не лише богослужебні, спочатку перекладалися з грецької на старослов’янську мову болгарськими просвітниками. 

Заслуга просвітителів в історії культури велика.Кирило у 863 році розробив першу впорядковану слов’янську азбуку і цим поклав початок розвиткові слов’янської письменності. Кирило і Мефодій переклали з грецької мови багато книг, що стало початком формування старослов’янської літературної мови. Брати сприяли поширенню грамотності серед західних і північних слов’ян.

 Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851. В Україні на державному рівні свято відзначають з 2004 року, відповідно до Указу Президента.

 

#Вишиванка-поема життя-#закодована пісня в узорах

Україно! Вишита колиско

Різнобарв'ям теплих кольорів.

Я вклоняюсь тобі низько-низько

Краю мій, що навесні розцвів.

Зеленіють верби і лісочки,

Як мережки вишиті, поля.

В білому рясні сади й гайочки -

Розквітає чарівна земля.

Сьогодні Всесвітній день вишиванки! А чи знаєте ви, що ще якихось 15 років тому такого свята просто не існувало? А започаткувала його тодішня студентка Чернівецького національного університету Леся Воронюк. Вона організувала кілька десятків студентів та викладачів, щоб прийти в університет у вишиванках та зробити гарні фотографії. Згодом до чернівецьких студентів долучилися студенти та викладачі з інших міст. Цю хвилю підхопили й інші українці, які у цей травневий день вдягають вишиваний одяг на роботу та в навчальні заклади. А завдяки представникам української діаспори свято розлетілося світом.

Метою свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов’язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

У нашій бібліотеці представлено постійно діючий куток з вишивками ручних робіт ,та виставка літератури де можна дізнатись багато інформації про культуру та звичаї вишиванки. Сьгодні відбулася зустріч з родиною вишивальниць Бабинчуків.

Рїса Василівна її невістка Софія та внучка Анастасія вишивають і нитками, і бісером ,хрестиком і гладдю, та володіють алмазною вишивкою. У колекції творчої династії нараховується понад 50 видів робіт: рушники, сорочки,картини,ікони,одяг для наречених. Вони з радістю діляться з іншими своїми знаннями,досвідом. радять всім дівчатам займатися вишиванням . Аби "собі шити на -задоволення, а людям на радість".Ми щиро дякуємо нашим гостям зате, що знайшли час і завітали на гостину до біюліотеки.Бажаємо їм здоров'я, творчих успіхів ,миру, злагоди і благополуччя. Хай Господь оберігає вашу сім'ю від усіх негараздів, дарує щастя, радість і добро.Із Днем Вишиванки!

 

 Одягайте вишиванки!

З маками, волошкми,

Калиною, ромашками.

Різнокольорові, сині,

Свято в Україні нині!!!

Вишиванка – символ України,

Кожної великої родини,

Нашої історії та мови

Залюбки вдягаємо вишиванку.

Нехай День вишиванки зітре кордони і об'єднає українців по всьому світу, а мудрість і сила тисячолітньої традиції дає нам натхнення. Наша бібліотека вітає всіх зі святом та бажає зміцнення української ідентичності заради процвітання України. Відмінного настрою і різнокольорових вражень!

 

Європа – один з найбільш цікавих і різноманітних континентів світу з багатою історичною, культурною, релігійною, політичною та економічною спільністю. Це справжній «підручник» з історії цивілізацій. Історичне минуле країн Європи індивідуальне і неповторне. Складовими цього є географічні, етнографічні, культурні, побутові та інші фактори. Країни відкривали нові світи, створювали цивілізації, релігії, політичні системи, філософські трактати, творили фантастичні шедеври мистецтва. Україна – це невід’ємна частина Європи (географічно, історично та ціннісно). І саме для того, щоб нагадати всім нам про важливість єднання та порозуміння (які є основними принципами існування ЄС), кожної третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи. Основна ідея – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у "Європейському домі".

Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії і Туреччині).

 Європа (грец. Εὐρώπη) – в епосі (Іліада, XIV, 321) – у давньогрецькій міфології дочка фінікійського царя яку покохав Зевс, викрав її і привіз на Крит. Ім'я її імовірно від фінікійського «захід». У V столітті до нашої ери назва Європа поширилася на всю Грецію. Поступово, отримуючи нові знання про навколишній світ і все більше подорожуючи, люди розширювали кордони Європи. Континент, межі якого були остаточно встановлені лише в XVIII столітті, отримав своє ім'я завдяки завоюванням мінойської цивілізації. Переселення народів стало основоположним у започаткуванні латинської мовної системи Європи, на основі якої сформувалися багато мов Західної Європи.

Країни Європи діляться на чотири регіони: Західний, Східний, Північний і Південний. На території Європи розташовані 48 незалежних держав та 8 залежних територій, що належать 4 державам. Крім того ще 2 країни (Вірменія та Кіпр) не мають європейської території, однак, їх також геополітично відносять до Європи. Переважна більшість (33) європейських країн мають вихід до моря, у тому числі 5 з них є острівними державами. 16 країн розташовані в середині континенту.

Європейський союз ЄС (англ. – European Union; EU) – це група на європейському континенті, що об'єднує 27 тісно згуртованих європейських країн. І хоча це політичне утворення не є державою, він має ряд характерних для сучасних країн ознак. ЄС створений заради спільної мети – принести мир і процвітання своїм народам в рамках союзу зі спільними економічними, політичними і соціальними цілями. Ця мета перетнула її географічні кордони. Будь-яка європейська країна може висловити бажання стати членом Євросоюзу, якщо вона поважає демократичні цінності і прагне їх поширювати.

Європа відкрита, і в той же час загадкова, в ній багато не розкритого і безліч цікавого. Кожна країна зберігає свої традиції, але вони знаходяться в постійній трансформації, продовжують активно розвиватися і постійно змінюватися

В нашій бібліотеці підготовлено книжкову виставку «Відкрий для себе Європу». Виставка містить документи про особливості народів країн Європи, їх культуру та історію, вірування, звичаї , а також літературу про захоплюючі подорожі багатогранним континентом.

 

15 травня, вся країна відзначає Міжнародний день сім'ї – день наших з Вами родин.

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни. У 1989 році Асамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї. Мета – поглиблення розуміння питань родини, об’єднання можливостей різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов’язаних із сім’єю. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає.

А 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім’ї, який відзначається щороку 15 травня. На думку тодішнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою. Родина як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки родині міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу. У всі часи за ставленням держави, а також за становищем родини в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз родини та держави – необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. Тож дозвольте у Міжнародний день сім'ї побажати Вам і Вашим рідним міцного здоров'я, щастя та непохитної твердості родинних стосунків. Нехай це свято стане для кожного з нас продовженням великого сімейного щастя і вагомих досягнень для кожної сім´ї.

Зі святом Вас!

 

 Творець і неперевершений майстер новели

 З нагоди відзначення 150-річчя від дня народження видатного українського письменника – реаліста, неперевершеного майстра соціально-психологічної новели Василя Стефаника бібліотека презентувала книжкову виставку-ретроспективу «Творець і неперевершений майстер новели».

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів Івано-Франківської області.

Дитинство хлопчика минуло у Русові. Василько радо виконував звичну для сільських дітей роботу, близько сходився з батьковими наймитами, слухав їхні пісні та казки.

У 1878 році батьки віддали сина до початкової школи в Русові, де Василь провчився три роки. Побачивши, що диттина тягнеться до знань і має здібності до науки, в 1880 році Семен Стефаник відвіз хлопчика в Снятин, де Василя зарахували до другого класу міської школи. Відразу ж на малого посипалися насмішки від паничів і учителів, проте він хотів учитися і вчився, у 1883 році Василь успішно склав іспити до Коломийської гімназії.

І тут треба було перейти через пекло другосортності, принижень, знущань. Одного разу вчитель наказав хлопчикові написати речення на дошці якнайвище. Василько старався виконати наказ, тягнувся вгору, сорочечка піднялася і блиснуло голе тіло. Вчитель указкою задирав сорочину, під якою в хлопського сина, звичайно, не було нічого, реготався, а весь клас тупав ногами й улюлюкав.

Потрясіння було таким великим, що Стефаник у цей момент мало не помер, а пізніше, коли батько купив йому "панський" костюм, не міг його носити, бо запах сукна щоразу нагадував Василькові ганьбу коло дошки, і хлопчик умлівав уже від одного спогаду.

Доводилось терпіти й коритися, старатися бути непоміченим в класі найбільш агресивними паничами, а потім картати себе за слабодухість.

Навчаючись у Коломийській гімназії, Стефаник прочитав твори Г. Квітки-Основ'яненка, Панаса Мирного, Марка Вовчка, роздобув і дуже тішився єдиним на всю Коломию "Кобзарем" Т. Шевченка.

Влітку 1886 року він з найближчими друзями організував у Русові читальню, а в кінці року гімназисти прийняли Василя до таємного гуртка, де він перед портретом Шевченка прийняв присягу, що буде чесно жити і трудитися для народу.

Юний Стефаник сміливо взявся за агітаційну пропаганду, читав заборонену літературу, дружив з Лесем Мартовичем, з яким у 1889 році прибув на нелегальний з'їзд української гімназійної молоді Галичини. Лесь Мартович був для молодого Стефаника втіленням справжнього таланту. Під впливом Леся він і сам спробував творити.

Першою публікацією В. Стефаника стала стаття в журналі "Народ" - "Жолудки наших робітних людей і читальні", підписана псевдонімом Василь Семенів. Погляди коломийських гімназистів перелякали місцеву владу. Леся Мартовича виключили з гімназії, а дещо пізніше ще двадцятьох, між якими й Стефаника. Продовжувати навчання Василь поїхав у Дрогобицькій гімназії, але ролі захисника скривджених не зрікся, свіченням чого стала стаття у Станіславському журналі "Поступ" - "Форналь Антін". У цьому нарисі йшлося про долю колишнього заможного селянина, який став наймитом на чужому полі.

У Дрогобичі Василь Стефаник зустрівся з Іваном Франком і дружба між ними утвердилася на довгі роки.Закінчивши Дрогобицьку гімназію, Стефаник вирішив вчитися в Кракові на медичному факультеті. Це місто приваблювало молодого митця можливістю побачити світ, а ось вибір нелюбої медицини можна обгрунтувати хіба тим, що в ті роки в сім'ї Стефаників розігралися дві трагедії: захворіла і померла Василева сестра, повільно згасала мати, і, можливо, юний Стефаник надіявся вивчитися на лікаря і врятувати рідних.

Навчання не подобалося Стефанику. Медицина виявилася важкою, нудною. Василь ненавидів її і радий би був кинути навчання, якби не строгий батько, який поклав за мету зробити з сина "пана доктора". Під час канікул, а іноді й навчання, Василь кидав Краків, в селах Галичини і Буковини вів агітаційну пропаганду, переконував селян висунути до сейму чи до парламенту кандидатуру Івана Франка. За це Стефаника кілька разів арештовували.

26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.

Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918. Він захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини.

1 період творчості ( 1897 – 1901)

1899 – збірка новел «Синя книжечка».

1900 – збірка новел «Камінний хрест».

1901 – збірка новел «Дорога».

2 період творчості ( 1916 – 1933)

1916 – новели «Диточа пригода», «Вона- земля», «Марія».

1926 – збірка «Земля».

1927 – 1933 – написав більше 10 новел, переважно автобіографічних.

7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом 

Творчість Василя Стефаника – одна з яскравих сторінок української літератури, її окраса, її гордість. Письменник створив і підніс до вершин досконалості дуже популярний жанр гранично стислої соціально-психологічної новели, як спалах блискавки, психологічно сильні й гармонійно цілісні щодо змісту й форми новели Василя Стефаника вражають драматизмом і правдивістю. Кожне слово в його новелах переповнене гуманним співчуттям до знедоленого західноукраїнського селянства. Воно змушує замислюватися над долею народу. З великою силою письменник розкрив красу душі простої людини, змученою непосильною працею на багатих і голодом, вдягненої в лахміття, обпаленої гарячим сонцем, холодними вітрами  та морозами. Наблизити реальну історичну дійсність і осягнути її глибину допоможуть книжкові видання, статті з періодичних видань представлені на виставці:  В. Лесина «Василь Стефаник»; О. Гнідан «Василь Стефаник. Життя і творчість»; Ф. Погребенник «Сторінки життя і творчості Василя Стефаника»;   С. Процюк «Троянда ритуального болю». Доповнює цей матеріал – творча та епістолярна спадщина письменник, автобіографічні новели, спогади сучасників про митця. При зустрічі з творами В. Стефаника ми маємо щастя  бачити, відчувати красу, страждати через чужі болі, любити й ненавидіти, плакати й стискати кулаки від сильного душевного зворушення. Щастя почувати себе людиною.

 .Найсвятіше в світі слово – Мати

Найдобріша, найкраща матусю рідненька!
В цей день ми вклоняємось дуже низенько.
За сонечко ясне, за серце прекрасне,
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з'являються сльози,
Міцного здоров'я з роси і води,
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

   Мама – це наше перше слово. Матуся - це міцний фундамент і підтримка, які дають нам змогу вистояти в буремні роки життя. Ніхто так не порадіє за нас і не поплаче з нами, як матінка. Мати дає нам життя, і є нашою берегинею на все життя.Щороку в другу неділю травня в Україні відзначають найзворушливіше свято — День матері. День матері у всьому світі відзначають вже кілька століть. Ще в середньовічній Англії ввели «материнську неділю» — тоді раз на рік діти, що живуть далеко від батьків, відвідували свою матір, де б та не перебувала Сьогодні це свято визнане в 85 країнах світу і має статус міжнародного.

В Україні, відповідно до Наказу Президента України, цей день відзначається з 1999 року. Прийнято в цей день дарувати жінкам букет улюблених квітів. Маленькі дітки готують для матусь подарунки своїми руками, наприклад листівки чи інші аплікації. Дорослі діти намагаються подарувати рідній людині якщо не подарунок, то хоча б кілька хвилин уваги.

    В усі віки краса материнства оспівувалася найкращими поетами, письменниками і художниками.  Різноманітні літературні твори та ілюстрації шедеврів мистецтва світу, присвячені темі материнства, представлено на книжкових вітринах, що оформлені в книгозбірнях громади до Дня Матері.

   Велике значення приділяють бібліотечні працівники наданню інформації користувачам про берегиню сім’ї  – Жінку-Матір через книжкові виставки, тематичні полиці та перегляди літератури.

    Ми вітаємо дорогих мам з їх святом, і хай завжди світлом і добром відгукуються в душах дітей ваша щира турбота, самовіддана любов та свята молитва.

 

###Ніхто не забутий.

На полі ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть…

І доки є пам’ять в людей,

І живуть матері,

Допоти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живі!

(Б. Олійник)

Велика Вітчизняна війна… Страшна війна ХХ століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів. Великий подвиг захисників і визволителів нашої держави назавжди збережеться в пам’яті українського народу. Кожен з нас береже в душі щиру гордість за батьків і дідів, які захищали країну, глибоку вдячність тим, хто вистояв і переміг у священній війні, хто віддав своє життя в ім’я миру і спокою, не доживши до сьогоднішніх днів. Ми схиляємось перед доблесними фронтовиками і працівниками тилу за величезний внесок у Велику Перемогу, за післявоєнний героїзм у відновленні народного господарства, за науку життя, яку вони передають молоді.

Наш земний уклін усім, хто бився на фронтах Великої Вітчизняної війни, виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто підняв з руїн і відродив рідний край. Подвиг Ваш – безсмертний, пам’ять про Вас – нетлінна, вдячність народу – безмежна.

Для всіх війна - вічно у незгасній пам'яті. Адже пам'ять - частина духовного життя народу, його найсвятіша істина. Той, хто пам'ятає, завжди сильніший, бо озброєний досвідом минулого.До дня пам’яті та примирення та Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні працівники бібліотеки села оформили книжкову виставку-спогад.

Книги, представлені на ній, розповідають про бойові дії на фронті та підпілля, смерть та виживання, жорстокість та людяність. Про різні грані війни у різних країнах. Про події, про які ми вже не почуємо із живих розповідей очевидців.

Книга Пам'яті України - реквієм безсмертному подвигу земляків. Біографії, фронтові долі полеглих у боях щільно спресовані в "Книзі Пам'яті України" у кілька коротких рядків. Але за кожним з них - людське життя, нерідко яскраве і талановите, безжалісно обірване у розквіті сил. Нехай же вони назавжди залишаються для нас молодими.

Народ, осяяний історичною пам'яттю, - нездоланний. Ми мусимо знати і не забувати ціну війни і перемоги.

Запрошую в бібліотеку наших користувачів і всіх бажаючих, щоб вони взяли до рук і прочитали цей том невгамовного болю, показали його дітям своїм та внукам, друзям по духу і братам, усім, кому дорога честь і слава України. Нехай осягнуть його і пізнають, якою дорогою ціною здобуто наше право на волю і незалежність. Нехай вічно бережуть пам'ять про тих, хто здобув це право віддавши своє життя за землю нашу!

Зі святом Перемоги !

Вклоняємося Вічному вогню,

Вклоняємось доземно всім солдатам,

Що міряли дороги крізь війну,

Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.

Це дата, яка не потребує зайвих слів.