Від хати до хати біленьким сніжком

Ходить Святий Миколай із мішком,

Приносить дарунки на втіху,

Радості море і щирого сміху!

Хай осінить своєю любов'ю,

Мудрості дасть, і сили, й здоров'я,

Ласкою серденько хай зігріває

І усі мрії заповітні здійсняє!!! День святого Миколая – це день вшанування пам´яті Святого Миколая Чудотворця у католиків і православних. Свято вважається одним із найбільш шанованих у православному світі.

Святий Миколай вважався «всіх предстателем і заступником, всіх скорботних утішником, всіх сущих в бідах притулком, благочестя стовпом, вірних поборником», а сьогодні Микола вважається покровителем мандрівників і мореплавців, а також захисником дітей.

За історичними переказами Миколай народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини. Хлопчик був єдиним сином Феофана та Нони — заможних і глибоко віруючих людей. Саме тому вони з перших днів ростили Миколая в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю.

Миколай виріс і став аскетичною та щедрою людиною, яка в будь-який час могла прийти на допомогу нужденним. З часом він переселився до міста Мира, воліючи присвятити себе науці, і саме там його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники.Незабаром після того, як хлопець досяг повноліття, його батьки загинули. А Миколай витратив свій великий спадок на допомогу іншим людям, приносячи час від часу до будинків бідняків їжу, теплі речі, іграшки тощо.

Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом — у 325-му році він відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї, який звів імператор Костянтин Великий.

За життя Миколай встиг зробити чимало добрих справ. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, неодноразово допомагав бідним на суші та в морі. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд, і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих.

За іншою притчею, традиція класти подарунки під подушку та вішати шкарпетки на камін з’явилася, коли Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, з якими через бідність ніхто не хотів брати шлюб. Миколай підкинув їм вночі невеличкі мішечки з золотом, які впали у шкарпетки, що сохнули біля камінної труби. Згодом Миколай продовжив робити подарунки всім нужденним, залишаючись при цьому непоміченим. Напевно, не знайдеться жодної дитини, яка б не знала й не любила щедрого дідуся Миколая. Це він у ніч на 19 грудня обходить кожну домівку й під подушками залишає свої дари. Слухняним діткам – ласощі, а неслухняним – тоненьку різочку.Щиро вітаємо усіх із цим добрим святом! Нехай Святий Миколай принесе у ваші домівки солодкі подарунки,здоров'я. радість і порозуміння!

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ

ЗНАЙДИ СВОЮ КНИЖКУ.

Шукаємо кожен свою книжку. Долучайтесь і ви. Книги зізрівають в зимові вечори.

Наша бібліотека долучилась до Національного Тижня читання, який в Україні організовано вперше, задля збільшення кількості любителів книг. Національний тиждень читання проходить з 13-19 грудня під егідою Українського інституту книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України. Метою Тижня є «залучити українців до читання, купівлі та дарування книжок, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні та бібліотеки». Протягом тижня працівники бібліотеки проводили заходи, за допомогою яких популяризували нові книги отримані від Українського інституту книги. А книги, як всім відомо, - невичерпне джерело натхнення. Читаючи, кожен дізнається щось нове, відкриває для себе альтернативні можливості світу, а відтак з’являється і бажання покращувати все навколо, творити прекрасне майбутнє для себе та інших У нас ще багато книжкових цікавинок, які можуть читачі вибрати на свій смак. Приходьте до бібліотеки.Обирайте! Читайте! Знаходьте свою книжку!

 

7

, відзначається Всесвітній день української хустки. Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані,

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і тепла.

Бо голови від спеки закривала,

А взимку гріла і несла тепло.

Достеменно не відомо, коли перша українка заслонила голову хустиною. Вважається, було це приблизно в XVII столітті, тоді хустина замінила давніші головні убори — обрус та намітку.

Перші хустки виготовлялися з домотканого полотна, лляної чи вовняної нитки.

Покривали волосся хусткою переважно заміжні жінки, дівчата ж носили стрічку чи віночок.

Хустка служила не тільки засобом охайності під час роботи по господарству чи захистом від спеки та холоду. Її одягали як оберіг, який захищав від зурочень.

Народних обрядів, де використовується хустка, дуже багато. До нині збереглася традиція на весіллі покривати голову нареченої хустиною. Та й у давнину з юних років кожна дівчина вишивала собі хустки для сватання: роздати сватам, нареченому, свекрусі. Їх мало бути до чотирьох десятків. Хустину, яку отримував наречений, беріг усе життя. Якщо гинув десь на чужині чи захищаючи країну, з цією хустиною його проводжали в останню путь або нею перев’язували похоронний хрест.

Темна, як ніч, хустка й нині вкриває голову вдів, жінок, які втратили близьких.

Коли в родині народжувалася дівчинка, хустку невеличких розмірів в’язали на ворота. Якщо хлопчик, ґудзували вишитий рушник.

Найчастіше жіноцтво красувалося хустками, йдучи до церкви. Кожне релігійне свято вимагало певного дрескоду. Так, на Великдень до церкви йшли в червоних хустках, кольору сонця та писанок. Блакитним заслоняли голову на свята, присвячені Діві Марії. Цей колір символізував її чистоту та божественну силу. Зелені хустки, звісно, одягали на Трійцю або Зелені Свята. Біла хустина символізувала дівочу чистоту, таку досі одягають на вінчання.

А як тільки їх не зав’язували!

За хустиною можна було дізнатись і про вік жінки: молодиці носили яскраві, жінки поважного віку — темніші. Найдорожчими хустками вважалися оксамитові чи шовкові.

Аби купити гарну фабричну хустку дружині, чоловік мав зо два тижні добряче попрацювати.

І справді українська хустка — безцінне багатство! Нині мода на хустки повертається, вона стає елементом гардеробу багатьох дівчат, жінок і не лише українок.

Та всі любили хустинки з квітками,

Щоб маками і ружами цвіли…

Тому хустки були завжди з жінками,

Як навіть в путь останню їх вели…

Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

Бо в українок і душа лірична,

У ній багато сонця і тепла.

Надія Красоткіна