НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ

ЗНАЙДИ СВОЮ КНИЖКУ.

Шукаємо кожен свою книжку. Долучайтесь і ви. Книги зізрівають в зимові вечори.

Наша бібліотека долучилась до Національного Тижня читання, який в Україні організовано вперше, задля збільшення кількості любителів книг. Національний тиждень читання проходить з 13-19 грудня під егідою Українського інституту книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України. Метою Тижня є «залучити українців до читання, купівлі та дарування книжок, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні та бібліотеки». Протягом тижня працівники бібліотеки проводили заходи, за допомогою яких популяризували нові книги отримані від Українського інституту книги. А книги, як всім відомо, - невичерпне джерело натхнення. Читаючи, кожен дізнається щось нове, відкриває для себе альтернативні можливості світу, а відтак з’являється і бажання покращувати все навколо, творити прекрасне майбутнє для себе та інших У нас ще багато книжкових цікавинок, які можуть читачі вибрати на свій смак. Приходьте до бібліотеки.Обирайте! Читайте! Знаходьте свою книжку!

 

7

, відзначається Всесвітній день української хустки. Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані,

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і тепла.

Бо голови від спеки закривала,

А взимку гріла і несла тепло.

Достеменно не відомо, коли перша українка заслонила голову хустиною. Вважається, було це приблизно в XVII столітті, тоді хустина замінила давніші головні убори — обрус та намітку.

Перші хустки виготовлялися з домотканого полотна, лляної чи вовняної нитки.

Покривали волосся хусткою переважно заміжні жінки, дівчата ж носили стрічку чи віночок.

Хустка служила не тільки засобом охайності під час роботи по господарству чи захистом від спеки та холоду. Її одягали як оберіг, який захищав від зурочень.

Народних обрядів, де використовується хустка, дуже багато. До нині збереглася традиція на весіллі покривати голову нареченої хустиною. Та й у давнину з юних років кожна дівчина вишивала собі хустки для сватання: роздати сватам, нареченому, свекрусі. Їх мало бути до чотирьох десятків. Хустину, яку отримував наречений, беріг усе життя. Якщо гинув десь на чужині чи захищаючи країну, з цією хустиною його проводжали в останню путь або нею перев’язували похоронний хрест.

Темна, як ніч, хустка й нині вкриває голову вдів, жінок, які втратили близьких.

Коли в родині народжувалася дівчинка, хустку невеличких розмірів в’язали на ворота. Якщо хлопчик, ґудзували вишитий рушник.

Найчастіше жіноцтво красувалося хустками, йдучи до церкви. Кожне релігійне свято вимагало певного дрескоду. Так, на Великдень до церкви йшли в червоних хустках, кольору сонця та писанок. Блакитним заслоняли голову на свята, присвячені Діві Марії. Цей колір символізував її чистоту та божественну силу. Зелені хустки, звісно, одягали на Трійцю або Зелені Свята. Біла хустина символізувала дівочу чистоту, таку досі одягають на вінчання.

А як тільки їх не зав’язували!

За хустиною можна було дізнатись і про вік жінки: молодиці носили яскраві, жінки поважного віку — темніші. Найдорожчими хустками вважалися оксамитові чи шовкові.

Аби купити гарну фабричну хустку дружині, чоловік мав зо два тижні добряче попрацювати.

І справді українська хустка — безцінне багатство! Нині мода на хустки повертається, вона стає елементом гардеробу багатьох дівчат, жінок і не лише українок.

Та всі любили хустинки з квітками,

Щоб маками і ружами цвіли…

Тому хустки були завжди з жінками,

Як навіть в путь останню їх вели…

Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

Бо в українок і душа лірична,

У ній багато сонця і тепла.

Надія Красоткіна

 

Улюблена Богом перлина,

Для всіх українців одна,

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона.

Негодами лютими бита,

Віками ти йшла до мети.

Тобі в небі зорею світити,

І волю і долю знайти.

14 жовтня є особливим днем для українців. Цього дня українці відзначають День Покрови Пресвятої Богородиці – старовинне християнське свято, встановлене на честь явлення Пресвятої Богородиці у 910 році у Константинопольському Влахернському храмі (де зберігалася риза Пресвятої Діви Марії, її головний покров і частина поясу, перенесені з Палестини у V ст.). Під час облоги Константинополя ворогами 910 року святий подвижник Андрій Юродивий побачив у небі над містом Матір Божу із сонмом святих. Пресвята Богородиця з’явилася жителям міста та опустила додолу омофор (покривало у вигляді широкого шарфа, котре звичайно жінки носили навколо шиї), прийнявши їх під свій захист. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

У «Літописі Руському» йдеться про те, що Великий князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері (XI ст.).

14 жовтня відзначають також День Українського козацтва. Це свято встановлено Указом Президента України від 07.08.1999 р. № 966, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення.

Із давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Богородиця була заступницею козаків у походах, її зображення було вибите на хрестах, які вони носили. На Покрову козаки проводили загальновійськову Раду, де переобирали кошового отамана і старшину. Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували у 1659 р. на Чортомлицькій Січі. За час існування Січей збудовано 13 церков Покрови Богородиці. Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.

Козацьку традицію вшанування Богородиці перейняли захисники Української Народної Республіки. У роки Другої світової війни, попри всю радянську атеїстичну пропаганду, багато українців – солдатів радянської армії перед боєм з нацистами зверталися до Господа та Діви Марії з молитвою про порятунок та перемогу.

Пресвята Богородиця й нині залишається заступницею усіх українських військових. Сучасна Українська армія від часу її створення у 1991 році на заміну радянським символам почала активно запроваджувати козацькі. На прапорах українських частин замість червоної зірки з’явилися козацькі хрести і національний герб – тризуб, а іменами козацьких полководців стали називати військові навчальні заклади і частини.

Козаки – це сильні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю!

За народну щасливу долю! Хай не буде переводу Козацькому роду!

Працівники бібліотеки підготували книжкову виставку, присвячену Дню українського козацтва та Дню захисника України "Лицарі народної волі".Запрошуємо вас ознайомитися з документами представленими на ній.

 

 

Премудросте земна, бібліотеко!

Віват тобі, хранителько свята!

До тебе йдуть і зблизька, і здалека,

Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

 

Вклоняюсь низько до твоїх порогів

Моя відрадо, тут життя моє,

До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,

Я серце залишаю тут своє.

30 вересня  святкується День Віри, Надії, Любові,  але саме   цей день Указом  Президента  України  Леоніда  Кучми  від 14 травня 1998 року  оголошено Всеукраїнським днем бібліотек, метою якого є підвищення ролі книги у суспільному та культурному житті, при­вертання уваги широкої громадськості до проблем бібліотек, до потреб і соціального статусу бібліотекарів.

 На нашій Землі книга, бібліотека користуються віддавна великою шаною і любов'ю. Історія Ук­раїни невіддільна від історії бібліотек. Книгозбірні

Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з давніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички, на яких їх сучасники записали важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037 році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну.

Для середньовіччя це була грандіозна робота і в подальшому в майстернях при Софійському соборі виготовлялися книги, які увійшли в основу інших бібліотечних зібрань, наприклад, бібліотеки при Печерському монастирі, яка стала найбільшим з кінця ХІ століття центром культурного життя в Київській Русі.

До другої половини ХІХ і на початку ХХ століття в землях Західної України, що була тоді у складі Австро-Угорщини, почала діяти ціла мережа культурно-освітніх осередків під назвою «Просвіта». До 1914 року "Просвіта" налічувала близько 78 філій і 2944 читальних закладів по всьому краю, покриваючи 75% українських населених пунктів Галичини. До 1939 року цей показник виріс до 85%.

За часів радянської влади бібліотечна справа була невід’ємною частиною державної політики.

На сьогоднішній день в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Однією з провідних вважається Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ, сленг. Вернадка), Державна історична бібліотека, Державна бібліотека України для дітей, Національна парламентська бібліотека і т. д. Загальна кількість бібліотечних працівників, зайнятих у цій справі, становить близько 53-х тисяч фахівців. Щороку українські книгосховища обслуговують понад 17,5 мільйонів читачів.

 

  Подвір'ївська сільська  бібліотека   почала працювати  у 1949 році  в будинку  репресованого в 1940 - х роках Чебаника  П. С. , а з березня 1951 року  бібліотекарем була призначена  Людмила Малашенко .

    З 15 червня  1952 року  бібліотеку прийняла  Кордонець  ( Чумак )  Клавдія . На той час фонд бібліотеки налічував  5 тисяч примірників , 500 читачів  різноговіку .були організовані  пересувеі бібліотеки .

 З січня 1957  року    бібліотеку  прийняла  Гарабажій  ( Юзяк ) Лідія .

У  1964 році  бібліотеку перевели до новозбудованого приміщення Будинку культури  у дві світлі просторі кімнати .Завідуючою бібліотеки стала  Костенюк Знаїда Василівна . 

З 1983 по 2001 рік завідуючою бібліотеки була Кормуш Людмила , з березня 2001 року на посаді  завідуючої біліотеки - філії  № 40  Статник Людмила , білітекарями  працювали Житар Іванна , Чумак Альона та Чунтутул Галина .

Фонд бібліотеки нараховує  1325  примірників, поповнюється літературою  згідно державної програми .

Читанням охоплено  850  користувачів .

Площа бібліотеки  - 140 кв. м.

 

 Наша бібліотека  розміщена за адресою : 
вулиця  Центральна  , буд . 7.

 

 Тут книги розумні спокійно жживуть Утихій величній світлиці ,Адвері  широкі , відкриті  ведуть До знань золотої скарбниці.

Ласкаво просимо  до нас !

 

Бібліотека – море книг,

Бібліотека – храм науки...

Переступайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки!

 

Шановні колеги та друзі!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек! Хай він дарує вам чудовий настрій та теплі слова від всіх, хто вважає бібліотеку джерелом мудрості та знань.

Маріє, Богородице Свята!

Де взяти, підібрати ті слова,

Щоб висловити подяку Тобі щиру

За материнську ласку, ніжність, за довіру?

Пречиста Діво, візьми, благаю,

під свою опіку,

В молебні дякуватиму Тобі довіку.

21 вересня, православний світ відзначає Різдво Пресвятої Богородиці.  У селі Подвір’ївка відбулося храмове свято.

 21 вересня, православний світ відзначає Різдво Пресвятої Богородиці.  У селі Подвір’ївка відбулося храмове свято.

Найдавнішим документом, який говорить про існування церкви в селі Кишло-Замжієво (тобто, Подвір’ївка), є «Відомості про церкву Різдва Богородиці Хотинського повіту села Кишла-Замжієво за 1859 рік». В ньому можна знайти відомості про те, що церква в селі була побудована в 1803 році стараннями прихожан. Церква – дерев’яна, покрита гонтою, з кам’яною дзвіницею. Престол в церкві – один, на честь Різдва Пресвятої Богородиці.  А в 1868 році, 22 березня  одержано дозвіл на будівництво нової, вже кам’яної церкви. Нова церква була побудована в 1873 році. Церковного начиння, облачення і книг було достатньо.У лютому 1906 року  було одержано дозвіл, підписаний губернатором  Бессарабії,на перебудову церкви. 2018 року наш храм святкував  своє 150 річчя відновлений, відремонтований. І в цьому році  церква Різдва  Пресвятої Богородиці  села Подвір¢ївка гостинно  приймала гостей на престольне (храмове) свято. Було багато гостей з різних куточків нашої області.Всі  гуртом молилися  Богу та святій Богородиці за мир і злагоду в Україні, здоров¢я і благополуччя всіх  на нашій землі. Пресвята Богородице, моли Бога за нас....

 

Заступнице, Владичице Пречиста! Любов до Тебе неосяжна, світла й чиста, Зішли на нас всевидяче прозріння, Вкажи до Бога шлях, дорогу до спасіння. Ти наш неоціненний скарб, ти плахта доброти, Відкрий святі знання, навчи нас й просвіти. О Богородице Свята, прийди у молитви! Прийди до серця кожного й вогонь любові принеси — І світло у пітьмі ясним промінням спалахне. Віра, любов й надія для душі — безцінне і святе... О Діво Пресвята, іскру надії збережи, Від сумнівів гірких, журби, зневіри у житті охорони! Прийди в наше життя, в наш світ, прошу тебе, прийди... Оксана Козак Вітаю з Різдвом Пречистої Пресвятої Богородиці! Бажаю миру, радості в сім'ї та удачі в справах. Нехай Пресвята Діва рятує під своїм покровом вас і ваших близьких. . Нехай Божа Мати охороняє сім'ю від бід і злого духа, дарує щаст

 

«Тут вирішилась доля Європи».До відзначення 400-річчя Хотинської битви

2 вересня 1621 року між військами Речі Посполитої і Османської імперії під Хотином розпочалась битва, яка тривала чотири тижні і закінчилась поразкою армії султана Османа II. Зазнавши великих втрат, він був змушений підписати Хотинську мирну угоду, яка завершила дворічну Польсько-турецьку війну і зупинила османську експансію на північ.

Битва під Хотином у 1621 році була однією з найбільших битв у Європі 17 століття. В битві з одного і з другого боку було задіяно більш як 300 тисяч воїнів та велика кількість обслуги. Безперервно грізно гриміли постріли з 300 гармат. Брязкіт списів і шабель, бойові кличі і зойки людей – вся ця страшна пісня війни потрясала очевидців: «Небо палало, повітря затьмарювалось димом, земля тремтіла, стогнали ліси, скелі розпадалися на куски».  Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади (повсталі яничари вбили у 1622 р. Османа II), а також посилення боротьби слов'янських та арабських народів проти турецького поневолення. Битву під Хотином змальовано в численних творах художньої літератури. Пісні про героїв цієї битви співав український народ, польські поети складали поеми, хорватський поет Іван Гундулич відобразив її у поемі «Осман». Польський поет Вацлав Потоцький написав поему про Хотинську війну, а український письменник Осип Маковей – повість «Ярошенко». Про ці події згадувала Зінаїда Тулуб в історичному романі «Людолови». Іван Франко про значення Хотинської перемоги писав, що Туреччина, зазнавши поразку під Хотином, стала хилитися із зеніту своєї величі й слави. До відзначення 400-річчя Хотинської битви, яка відбулася у 1621 році в нашій бібліотеці організовано перегляд літератури  «Тут вирішилась доля Європи». Запрошуємо всіх перглянути представлену історичну та художню

 літературу .

 

 

ПАМ’ЯТІ_ ЗАГИБЛИХ _ГЕРОЇВ!_

"Їм Україна мріялась в серцях: багата.вільна і єдина"(до дня пам’яті захисників України)29 серпня указом Президента визначено як День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Цей день увійшов до нашої історії як один з найчорніших, найстрашніших. П’ять років минуло від Іловайської трагедії, яка стала точкою неповернення у боротьбі української нації за єдність своєї країни. І саме в цей день ми прихиляємо коліно перед мужністю та патріотичним подвигом усіх, хто віддав своє життя за право України лишатися незмінною на карті світу.

Неправда, що герої не вмирають. Їх полягло в донбаських степах уже надто багато. Не вмирає пам’ять про них, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити під мирним небом. Своїми грудьми вони закрили країну від ворожих «градів», і наш обов’язок перед ними — зробити все, щоб ці тисячні жертви не були марними.

Президент України Володимир Зеленський підписав указ про заснування свята 29 серпня – Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність країни.Наприкінці серпня 2014 р. після запеклих боїв бійці сил АТО потрапили в оточення під Іловайськом Донецької області. Російські військові обстріляли коридор, яким за домовленістю мали виходити українські бійці. Саме 29 серпня в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни.

За офіційними даними, навколо Іловайська і в самому місті загинули 366 українських бійців, близько 450 отримали поранення, 300 потрапили в полон, 84 досі вважаються зниклими безвісти.

Молитвою, добрим словом, згадайте Героїв, які боролися і віддали життя за долю України і наше майбутнє. Господь відкрив перед ними двері раю, бо пішли вони на небо нескореними...

Вічна пам'ять! Слава Героям!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!