ЧернІвецька область

Це край мій Буковинський
До болю український
До згину дорогий!
Я жадібно вбираю
Його красу і силу духу.
Потрібним хочу бути
Хоч рядовим,
Хоч стерновим,
Хоч ниткою вітрила
Земного і голосного корабля,
Який пливе до сонця.

                            М. Івасюк

Землею сизих буків, буковинським краєм, зеленою Буковиною називають цей чарівний куточок України. Закосичена водограєм білопінного Черемошу, бистриною Пруту і тихим плином Дністра, на смерекових вітрах карпатського синьогір'я бринить вона срібною струною.

    Кожного, хто загостить сюди, Буковина, наче дівчина-красуня у веселкове гаптованій сорочці, зустріне добром і ласкою. І поведе в глибину віків, у правічно слов'янську землю...

Чернівецька область розташована на південному заході України в передгір’ї Карпат за течією рік Дністер і Прут. Створена 7 серпня 1940 року в результаті возз’єднання північної частини Буковини і Хотинського повіту Бессарабії. Область межує з Івано-Франківською, Тернопільською, Хмельницькою і Вінницькою областями України, а також з Румунією та Республікою Молдова.
Площа області 8,1 тис. кв. км, що складає 1,3% площі території України. Чисельність населення складає 922,8 тис. чол., більша частина якого (60,0%) проживає в сільській місцевості.
Область багатонаціональна, тут проживають представники майже 70 національностей, при цьому 70,8% населення – українці, 10,7% – румуни, 9% – молдавани, 6,7% – росіяни, 1,7% – євреї, 0,5% – поляки.
Область поділяється на 11 адміністративних районів, в її межах 11 міст, 8 селищ міського типу, 398 сільських населених пунктів. Обласний центр – місто Чернівці з населенням 240,6 тис. чол., розташований на території 15,3 тис. га, по обох берегах річки Прут.
Чернівецька область займає вигідне транспортно-географічне положення, має досить щільну мережу залізниць і автомобільних доріг, трубопроводів і ліній електропередач. Обласний центр має зручне залізничне сполучення з європейськими столицями: Бухарестом, Софією, Бєлградом, Москвою.
Область багата на природні ресурси. На території Буковини виявлено 4 нафтогазоносні родовища (Лопушнянське, Чорногузьке, Красноїльське, Шереметівське). В останні роки відкрито більше десяти нафтогазоперспективних площ у Вижницькому, Сторожинецькому і Путильському районах.
У надрах знаходяться досить багато цінних будівельних матеріалів. У Наддністрянщині в басейні р. Прут знаходяться значні поклади гіпсу й ангідриду. Північні і східні райони області багаті на мергелі і вапняки. У смт. Красноїльськ знаходиться перспективне родовище мармуру.
На території області також є поклади кварцитів, сланців, кухонної солі; джерела мінеральної води типу “Іжевська“, “Мацеста”, “Боржомі” і “Нафтуся”.
На території області налічується понад 70 річок, що належать до басейнів Дунаю та Дністра. Основу річкової системи краю складають Дністер, Прут, Сiрет, Черемош.
У Чернівецькій області нараховується 243 території та об’єкти природно-заповідного фонду, у тому числі 7 заказників, 8 пам’яток природи, ботанічний і дендрологічний парк Чернівецького національного університету, Вижницький національний природний парк і Сторожинецький дендропарк, що мають загальнодержавне значення і увійшли в транснаціональну екологічну мережу Карпат (проект TACIS), а також 136 пам’яток природи, 40 парків, що є пам’ятками садово-паркового мистецтва, і 39 заповідних урочищ місцевого значення. До складу заказників державного значення входять ландшафтні заказники в Лужках, Стебнику, Цецино, орнітологічний заказник Дарницький, лісові заказники Лунківський і Петрівецький. До пам’ятників природи державного значення належать урочище Білка, печери Буковинка, Попелюшка, Баламутівська, Шилівський ліс, Тисовий яр.
Відповідно до галузевої структури виробництва область належить до індустріально-аграрної категорії. Упродовж останніх років економічна діяльність області відмічається стабільним зростанням багатьох показників. Це відбувається завдяки активній підтримці традиційних видів діяльності. Провідне місце в економіці області займають промисловість і сільське господарство.
У машинобудуванні провідним є виробництво нафтогазопереробного устаткування; у лісовій і деревообробній промисловості – виробництво пиломатеріалів, фанери, меблів; у промисловості будівельних матеріалів – виробництво цегли, толі, кераміки, залізобетонних конструкцій; у легкій промисловості – виробництво швейних і трикотажних виробів, бавовняних тканин; у харчовій промисловості – виробництво цукру, хлібобулочних виробів, спирту, соняшникової олії, м’яса, молока, плодоовочевих консервів.
Промисловий потенціал області представляють понад 200 промислових підприємств, обсяг виробництва яких становить 0,4% загальнодержавного обсягу.
Володіючи значною сировинною базою, особливого розвитку набула харчова промисловість, де зайнято майже чверть всіх штатних працівників промисловості та зосереджена п’ята частина основних фондів.
Харчова промисловість Буковини представлена підприємствами з виробництва: м’ясної продукції – 34,5% загального обсягу виробництва в харчовій галузі, цукру – 12,4%, хліба і хлібобулочних виробів – 9,9%, кондитерських виробів – 9,6%, напоїв – 9,2%, молочної продукції – 6,2%, жирів – 4,1% та з переробки овочів і фруктів – 9,4%.
Вагомою складовою промислового комплексу області є легка промисловість, яка посідає третє місце в структурі галузей промисловості і формує внутрішній споживчий ринок. Галузь представлена 23 підприємствами. Пріоритетне місце в легкій промисловості області мають підприємства з пошиву готового одягу, виробництва взуття та текстильної промисловості.
Високими темпами розвивається машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування. Галузь представлена 13 підприємствами, які переважно спеціалізуються у виробництві машин та устаткування, електричного та електронного устаткування, обладнання для нафтогазової, нафтохімічної та хімічної промисловості.
Велике значення в економічному і соціальному розвитку області мають ліси, що є джерелом деревини і продуктів недеревної рослинності. Ліс – природне багатство нашого краю. Загальна площа лісів складає 258 тис. га. Основними лісовими породами є ялина, бук, ялиця і дуб. Середній вік насаджень складає 60 років. Щорічно на площі 1,3 тис. га проводяться роботи з лісовідновлення, що сприяє примноженню лісового фонду та підвищенню продуктивності лісів. Саме тому широко розвинена деревообробна промисловість, яка є однією з найстаріших галузей. За обсягами промислового виробництва галузь займає шосте місце і представлена 36 підприємствами, що становить 15,8% загальної кількості підприємств області.
У Чернівецькій області зосереджений значний науковий потенціал. Здійснюють свою діяльність науково-дослідні інститути: інститут термоелектрики НАН України, Чернівецькі відділи інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, інститут матеріалознавства НАН України, Чернівецькі філії інституту землевпорядження і Київського інституту автоматики.
Вищу освіту пропонують Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича, Буковинська державна медична академія, Чернівецький факультет Київського торговельно-економічного університету, Буковинський фінансово-економічний інститут, Економіко-правовий інститут, Чернівецький факультет Харківського державного політехнічного університету.

На Буковині розвинуті художні промисли по виготовленню килимів, виробів з дерева, вишиванню.
Чернівецька область – це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірничо-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування.
За своїм географічним розташуванням, багатими рекреаційними ресурсами, економічним потенціалом Чернівецька область є привабливим регіоном для розвитку міжрегіональної та міжнародної співпраці.

Щедра та талановита буковинська земля.

    З берегів Пруту і Черемошу полетіли у широкий світ пісні композиторів Степана Сабадаша, Василя Михайлюка, Володимира Івасюка. Набрали розвою таланти Дмитра Гнатюка, Софії Ротару, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, Петра Ончула, поета-пісняра Михайла Ткача, кіноактора і режисера Івана Миколайчука.

    Краса природи рідного краю, наш сучасник, його духовний світ знаходять своє художнє втілення у творах буковинських живописців, графіків, скульпторів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Викликають захоплення полотна Івана Холоменюка, Одарки Киселиці, скульптури Анатолія Скиби, акварелі Володимира Санжарова, різьблення і вишивки заслужених майстрів народної творчості Тараса Герцюка, Параски Клим, Михайла Катеринюка.

    Книги буковинських письменників стали надбанням широкого кола читачів. Популярні твори Володимира Бабляка, Параски Амбросій, Михайла Івасюка, Хаїма Меламуда, Василя Фольварочного, Анатолія Крима, Віталія Демченка, Віталія Колодія, Марії Матіос, Галини Тарасюк, Тамари Севернюк, Василя Левицького, Іона Кілару та інших.

    Відомим туристським центром стала нині Буковина. Вабить мандрівників ніжна краса її природи, багатство пам'яток історії та архітектури.

    Над самим Дністром, на мальовничих його крутосхилах розкинулося одне з найдавніших міст краю — Хотин. Про нього співається в одній з українських історичних пісень:
“Ой Хотине, граде давній, на всю землю вельми славний”. Кам'яні стіни фортеці XIII—XVI століть пам'ятають бряжчання шабель козаків під проводом гетьманів Петра Сагайдачного і Богдана Хмельницького. В багату історію Хотина вписані імена Михайла Ломоносова і Василя Докучаєва, Давида Гурамішвілі і Олександра Афанасьєва-Чужбинського, французького військового інженера Гійом-Левассера де Боплана, діячів молдавської культури Мирона Костіна і Олександра Хиждеу, легендарних Василя Чапаєва і Григорія Котовського.

    Мандрівка у буковинські Карпати проляже через містечко Вашківці. Тут ви потрапите до музею художника Георгія Гараса і познайомитеся з безмежно чарівним дивосвітом .

Український край, що розкинувся між середньою течією Дністра і вершинами Буковинських гір, уже 80 років називається Чернівецькою областю, яка має власну неповторну історію.

«Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод,

Ми одна душа, ми один народ».

Ці слова Григорія Лютого є одним з найкращих поетичних висловлювань, які розкривають зміст книжкової виставки «Це край мій Буковинський».

Намагаючись ознайомити користувачів з визначною датою нашого краю, бібліотека приурочила 80-річчю утворення Чернівецької області книжкову виставку про історію, культуру нашої області та району зокрема. Книги, які відображають краєзнавчу тематику, найкраще розкривають особливості нашого регіону.

Прадавній Буковинський край, його славна історія та розмаїта багатонаціональна культура знайшли своє відображення на сторінках численних видань, які зацікавлять кожного читача.

 

Вони цвітуть серця відігріваючи.

Людина почала вирощувати квіти більше 4000 років тому, і першими до цього додумалися древні єгиптяни.

За старих часів закохані легко могли висловлюватися за допомогою мови квітів – вони були символами вираження відчуттів і думок.Квіти вже не одне тисячоліття уособлюють собою красу, досконалість і унікальність природи. Вчені нарахували більше 350 000 різновидів квіткових рослин. Кожен вид має свій особливий аромат, колір, форму. Вони приносять в наше життя радість і чарівність. Квіти асоціюються з сонцем, теплом, весною, незалежно від того, яка погода за вікном.
Квіти вважаються прикрасою нашого життя. Вони всі прекрасні, без винятку, за що їх називають очима природи. Дуже часто людей з гарною зовнішністю порівнюють з квітами. Кажуть жінці, що вона гарна, мов троянда, або розцвіла, наче квітка. Завжди приємно отримувати квіти у дар, з будь-якої нагоди.

Люди вирощують квіти на дачних ділянках, в оранжереях, а також у будинку на підвіконнях. Це роблять для того, щоб захоплюватися ними, отримуючи позитивні емоції від їхньої краси та від того, що вдалося виростити такі дивовижні рослини.

Нехай мене чарують квіти,

Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не напою" О.Олесь

Багато квітів, які виросли самі, ми зустрічаємо на природі. Вони такі ніжні й ароматні. Особливо приємно милуватися першими пролісками, що захоплюють насамперед тим, що вони такі тендітні, майже прозорі, але попри холоди й сніг, все одно зростають.

Самі заборонені в світі квіти – хризантема. Це – імператорські квіти Японії. Одна з вищих винагород країни — орден Хризантеми. Під час свята хризантеми треба милуватися кожним відтінком цвітіння, при цьому глибоко роздумуючи про пройдену дорогу і сенс життя.

Для древніх греків фіалка була неодмінним атрибутом свят, а також прикрасою власних жител і статуй богів. Галли вважали квітку як символ невинності, скромності і посипали нею ложе наречених. Французи змагалися на тулузських поетичних турнірах, де однією з вищих винагород була золота фіалка.

Деякі квіти можна їсти. З кульбаб, наприклад, роблять салати, головне їх вимочити, щоб гіркота пішла. Цикорій прекрасно замінює каву. З квітів хризантеми роблять теж салати. З кореня лотоса варять суп і роблять муку.

Здатність квітів «орієнтуватися в часі» використовував Карл Лінней і створив в 1720 році в місті Упсала в Швеції перший в світі квітковий годинник. Циферблат цього незвичайного годинника складався з декількох секторів, в кожному з яких зростали квіти певного вигляду. За допомогою такого годинника удавалося досить точно (з різницею в півгодини) визначати час.
Ось тільки діяли вони лише в сонячну погоду – в похмурі дні віночки кольорів інколи взагалі не розкриваються.Споконвіку особливу увагу люди приділяють квітам. Чим же пояснити таку велику любов до рослин? Все просто: квіти прекрасні. Вони радують око, ніжно хвилюють душу, прив’язують наші серця до рідного краю. Наші предки теж обожнювали квіти, вважаючи, що це творіння природи подаровано Богом.

 

Квіти України

Соняхи, жоржина,
Айстри і шипшина,
Васильки, ромашки,
Лілії, волошки,

Мальви, чорнобривці,
Звіробій, чорниці,
М’ята і калина,
Маки, горобина,

Півники, брусниця,
Грицики, суниця,
Нагідки, космеї,
Рожі, калатеї,

Примули, малина,
Рута та ожина –
Це усе рослини
Й квіти України.Олеся Тоцька

День хрещення Київської Русі - України

У цьому році у неділю, 28 липня, в Україні відзначають 1032-гу річницю Хрещення Київської Русі. Це свято має багату історію і свої традиції. Зазвичай до Дня Хрещення Русі влаштовують хресну ходу і проводяться урочисті богослужіння.В Україні свято офіційно називається День Хрещення Київської Русі – України. Це державне свято, яке було засновано 25 липня 2008 року указом третього президента України Віктора Ющенка. Відзначається щорічно 28 липня.Дату обрано не випадково. За переказами, саме в цей день у 988 році князь Володимир прийняв нову віру і повернувся до Києва, щоб охрестити народ Русі. До речі, точну дату хрещення так і не встановили, її відзначили лише ймовірно. Це 14 серпня (за старим стилем або 27 липня за новим) 988 року.Навернення у християнство було стандартною практикою Візантії у відносинах із войовничими народами-язичниками. Пізніше ту ж тактику було застосована відносно Київської Русі, для чого Константинопольський патріарх Фотій I направив до Києва місіонерів. Деякі джерела стверджують, що в цей час було хрещено київських князів Аскольда і Діра c "боярами" та деякою кількістю народу. Інші ж запевняють, що перше хрещення на Русі відбулося в часи Василя I (867—886) та патріарха Ігнатія (867—877).Також зазначається, що першим правителем Київської Русі, який офіційно прийняв християнство візантійського обряду, стала княгиня Ольга. Вона домагалася хрещення і визнання Візантією Русі як рівної християнської імперії. При хрещенні отримала ім'я Олена. Також повідомляється, що симпатії до християн і християнства виявляв київський князь Ярополк Святославич, якого було убито варягами за наказом свого брата Володимира Великого, який в майбутньому і хрестив Русь.Відомо, що князь Володимир вирішив хрестити Русь з політичних міркувань, в першу чергу сподіваючись цим кроком об'єднати ворогуючі землі та зміцнити власну владу.Згідно з "Повістю минулих років", до хрещення князя Володимира мало місце "Випробування вір". Тоді київському князю надходили пропозиції прийняти мусульманство, юдейську віру, католицтво, однак він зупинив свій вибір на християнстві.Згодом Володимир хрестився в Херсонесі, прийнявши нове ім'я – Василь. Також він охрестив дітей і підданих і одружився з царівною Анною з Візантії.Масове хрещення народу відбулося у Дніпрі. При цьому не всі були згодні відмовлятися від язичництва, але їх "переконували". Іноді за допомогою зброї.