Життя минеться, як все минає На бистрині. Та чистій правді, Що лжі не знає, Не буть на дні.Це я про тебе кажу й про себе, Про нас усіх, Кому це небо — Усе ще небо Й сльоза — не сміх.Кому байдуже, яку годину Покаже час, Коли людина спасе людину, Згадавши нас...Тамара Артемівна СЕВЕРНЮК народилася в м. Старокостянтинові Хмельницької області в сім’ї службовців 26 липня 1940 року. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище і філологічний факультет Чернівецького державного університету.
Поетеса, журналіст, пристрасний публіцист, автор тридцяти поетичних і художньо-документальних книг, серед яких особливої уваги зазнали: “Серце вміє співати” (Карпати, Ужгород, 1977), “На ранковій землі” (Молодь, Київ, 1981), “Джерельні веретена” (Молодь, Київ, 1991), “Летить душа наївна” (Український письменник, Київ, 1993), “Злам” (Прут, Чернівці, 1993), “Заметіль забуття” (Букрек, Чернівці, 1996), “Йорданська ніч” (Пірекс, Варшава, Польща, 1999), “Спокуса білої пустелі” (Місто, Чернівці, 2001), “Дотик безсмертника” (Золоті литаври, Чернівці, 2004), “Зблиски” (англійською мовою) (Букрек, Чернівці, 2005), “Летючий Промінь Вічності” (Золоті литаври, Чернівці, 2007), “Крізь дим осеневих згорань” (Букрек, Чернівці, 2010), “В цупких обіймах німоти” (Європейська література, Бремен, Німеччина, 2011), “И незачем таиться, И нечего таить” (рос. мовою). Астропринт, Одеса, 2005), “Щоб пам’ять почула слова” (Букрек, Чернівці, 2014) та інші. За свою творчість була відзначена обласними літературно-мистецькими та журналістськими преміями, також Міжнародними преміями імені Володимира Винниченка і Григорія Сковороди. Має почесні відзнаки Національної спілки письменників України і Буковини, Медаль на славу Чернівців, Міжнародний Орден Честі з титулом “Жива легенда” і державне звання “Заслужений діяч мистецтв України”.Тамара Севернюк — член Національної спілки письменників і журналістів України, автор перекладів з румунської мови поезій Міхая Емінеску, Тудора Аргезі, Ніколае Лабіша, Вероніки Мікпе, Ніколае Теуту, Аркадія Опайця та інших.


«Мало таких книжок, такого емоційного заряду, з такою аурою, з таким пієтетом до творчої людини. Ця книга не просто творче звершення, це творче подвижництво» (Михало Слабошпицький, критик, прозаїк — про книгу «Летючий Промінь Вічності»).
«Поетеса, яка серцем чує рідне слово, яка живе з великою любов'ю і з повагою прочитує внутрішній світ людини, маючи вишуканий смак художника …» (Василь Зінкевич, Народний артист України).
«Зміст її і теперішнього життя — в любові до всього сущого …вона ще багато чого сокровенного має сказати людям» (Надія Будна, журналіст)."…Ось уже сорок років поезії Тамари Севернюк приходять до читачів, бентежать їх серця, спонукають до роздумів, закликають до творення краси і добра. Вони справді, «як дотик безсмертника», «як подих літа в заметілі» …(Рауль Чілачава, український і грузинський поет, заслужений діяч мистецтв України)
ЇЇ вірші — про світлу печаль любові, вдячну відданість правді пройдених життєвих доріг з їхніми надбаннями і витратами, з болем розчарувань і теплою радістю від не загубленого жорстокими вирами часу людського і людяного в людині. ЇЇ поезії знаходили і знаходять почесне місце в часописах України, в альманахах, антологіях, колективних літературних виданнях як України так і за кордоном — Німеччині, Угорщині, Румунії, Італії.
Письменниця Тамара Севернюк автор майже трьох десятків поетичних і художньо-документальних книг:
Письменниця Тамара Севернюк автор майже трьох десятків поетичних і художньо-документальних книг:      На її вірші написано досить багато пісень композиторами  Павлом Дворським, Олександром Злотником, Анатолієм Кос-Анатольським, Левком Дутківським, Володимиром Лобураком, Леонідом Затуловським...Виконують їх народні артисти України Василь Зінкевич, Павло Дворський, тріо "Либідь", заслужені артисти - дует "Ларь", "Писанка", Іван Дерда, Леонід Коринець. Виконавець пісенної поезії Зоя Слободян.      З 1961 року й донині поетеса живе та працює у столиці Буковинського краю - місті місті Чернівці.                      Тяжкі часи, та серце не чорніє, Людське в людському вік не пропаде. Чиясь судьба, чиєсь життя марніє, Та хтось те бачить і на поміч йде.Мирська марнота: бакси, марки, гонор... За них безсмертя не купив ніхто. Чиєсь життя й судьбу рятує донор, І кров його освячує Христос.О, це не просто: кров'ю поділитись Та ще й в часи, коди сутуга гне. Тож низько-низько хочеться вклонитись Тим, хто в данні святому не мине.Якщо ти був, то й лишишся — Людина. Тяжкі часи прийдуть і відійдуть. Біда навчить. А правда — не загине. І кров пречиста змиє каламуть.

   У січні 2007 року удостоєна почесного державного звання "Заслужений діяч мистецтв України".       27 червня 2020 року Тамару Севернюк нагородили орденомкнягині Ольги ІІІ ступеня.

       Вітаємо Тамару Артемівну Севернюк з

ювілеєм.бажаємо Здоров'я .натхнення та творчої наснаги.

У ніч купальську, тиху
Запалимо вогонь
Щоби біда і лихо
Стояли осторонь
Добро, що є навколо,
Єднається в цей час,
Хай сила зла ніколи
Не опанує нас!
Бажаємо здоров’я
І дітям, і старим,
Щоб лиш добро збувалось
І вдача посміхалась,
Мов сонцем золотим

 7 липня ми святкуємо Різдво Івана Предтечі і Хрестителя Господнього. А ще — свято Купала. Важко навіть уявити, скільки сотень років воно існує. Це найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят. За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартами прямує до води, розкладає вогнища й танцює навколо них. Багато таємниць обіцяє розкрити ніч на Івана Купала. Святкування, як правило, починалося ввечері, напередодні Купала. Наші пращури вірили, що в ніч Купала літо одружується з зимою. Тому молодь збиралась біля озера чи річки і робила опудала Купала — уособлення літа і Марени — зими. Пізніше ці опудала топили в річці. Таким чином їх шлюб благословляла вода. Наші предки в цей день вибирали собі пару та вірили, що спільне життя буде довгим та щасливим. Також вірили, що цього дня вогонь має чарівну силу. Тому хлопці розкладали велике купальське во­гнище. Перестрибували через нього парами. Так перевіряли силу кохання молодої пари. Якщо в стрибку хлопець і дівчина не розривали рук, то їхня любов справжня і вони завжди будуть разом.

Цікаво знати, що в ніч на Купала дерева переходять із місця на місце й шумом гілля розмовляють між собою. Щоб їх зрозуміти, потрібно знайти цвіт папороті. За легендою вона квітне лише раз на рік. І шукати квітку потрібно самому опівночі. Цвіт папороті також дає вміння бачити заховані скарби. Проте щастя він може принести тільки тій людині, яка його знайшла. На Купала дівчата також ворожили. Кожна дівчина плела собі вінок, потім кидала його на воду. Як­що вінок пливе добре, дівчина скоро вийде заміж, якщо крутиться на місці — не вийде заміж взагалі. Коли ж вінок відпливе й пристане до якогось берега, звідти дівчині слід чекати милого.

Народні повір’я, традиції і обряди це відгуки давнини, відгомін наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним бальзамом для нашої душі та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для майбутнього життя. Можливо, і нам слід дотримуватися обрядів та звичаїв наших пращурів, щоб хоч раз на рік зануритися в містичну ніч, яку так любили наші предки.

Квітка папороті (Легенда)

Була у лісничого Корнія донька Любава. Дуже вона любила природу, уміла слухати і розуміти життя зеленого дивосвіту. І було у неї найулюбленіше місце у лісі — струмок і верба біля нього. Дуже любила Любава вербиченьку. Але одного разу, гуляючи у лісі, натрапила вона на захований у чагарнику склеп. З цікавості зайшла вона до нього і побачила там стару жінку зі спутаним сивим волоссям і у брудному одязі. Запропонувала вона жінці допомогу, хоч і зрозуміла, що це лиха відьма, про яку вона чула у селі.
Але стара вигнала її, порадивши піти і попрощатися з вербою, бо вона гине. Прибігла Любава до вербиченьки і побачила, що пересох струмочок і в'яне верба. Заплакала вона з горя, а вербиченька їй прошепотіла: «Звернись до Папороті — матінки; лісової, вона допоможе». Почувши це, схопилась; на ноги Любава і побігла шукати папороть.
Дуже втомившись, знайшла вона папороть, геть знесилена заснула біля неї. І приснилась Любаві красива жінка, яка розповіла їй про те, що раз на рік, на Івана Купала вона дарує людям чарівну, але непримітну квітку. Саме ця квітка допоможе Любаві повернути воду у струмок і життя вербиці. Прокинувшись, Любава повернулась до вербиченьки і розповіла їй про зустріч з Папороттю.
А коли прийшло свято Івана Купала, Любава знайшла квітку папороті, принесла до струмка і закопала біля нього. І повернулася вода у струмок, і ожила вербиченька. Так урятувала свій маленький і улюблений світ добра щира дівчина: Любава.

Сьогодні свято на моїй землі,
Де вітер гладить золоте колосся,
Яку розділить лиш літака полоска.
Сьогодні свято на моїй землі,
Де проживають вільні люди вже віками,
В степу,в горах,на заході і сході,
Тріпоче волі вітер жовто-синіми лиш прапорами.
Сьогодні свято на моїй землі,
За яке боролись і за яке вмирали,
Діди і прадіди твої й мої і про яке,
Поети мріяли і тишкома писали.
Сьогодні свято на моїй Вкраїні,
І ми про нього можем написати вільно,
Свобода слова і права людини-наш закон,
Із чим вітаю вас шановні щиро!

І ластівку несе у неба синю гладь,

(А.Литвин)

Конституція - це основний державний документ, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.

Конститу́ція Украї́ни — Основний закон держави України. Ухвалений 28 червня1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам'ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято — День Конституції України

Напередодні відзначення Дня Конституції України бібліотекарі  презентували книжково-ілюстративну виставку «Конституція України – оберіг держави і демократії», на якій читачам була запропонована правознавча, історично-довідкова література. Виставка дає можливість зрозуміти, яким важливим і важким був процес створення власної Конституції та відображає найважливіші шляхи становлення українського конституціоналізму, що триває і зараз. Адже, ми – Українці, єдиний народ, який поважає Закон і любить свою Батьківщину.

Щиро вітаємо вас з визначним національним святом – Днем Конституції України!

Був літній день, червневий день погожий,

Був ясен світ, і мирний труд спокійний,

І от біда – нечувана, страшна,

Вірвався зойк розпачливий – війна.

В Україні 22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

Цього дня 1941 року попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю із СРСР нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова, але основна частина Другої світової війни.

Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. ЇЇ бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.

Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.

Слід зазначити, що Україна не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України - Голокост, розстріли мирного населення, створення таборів смерті, спалення сіл. Неменьш жорстокими були злочини і комуністичного режиму: розстріли політичних в'язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, депортація кримських татар, примусове виселення автохтонних українців з їх етнічних земель.

Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні.

У роки війни 440 жителів нашого села пішли на фронт,а 204 з них навіки залишилися на полі бою. З сім’ї  Чумака Миколи  загинули  5 синів – Іван, Сергій, Микола,Георгій,Дмитро. З сім’ї Бабинчуків  загинули четверо  синів - Микола, Владя,Дмитро і Олександр. Не забуваймо героїв-воїнів села , які пішли на фронт, і не повернулись в своє рідне село. Їхні тіла прийняла не тільки українська земля. Вони знайшли спочинок і в Польщі, і в Німеччині, і в Росії.

   Подвір’ївку звільняла 4-та гвардійська  повітряно – десантна дивізія під командуванням генерала Румянцева А.Д. При звільненні села загинули чотири  розвідники. На території села  було поховано  двох радянських солдат , але згодом  їх останки  перевезено до братської могили смт. Кельменці.  При відступі румунських і німецьких військ  в кінці села були розстріляні два наших односельчанина –Круглянко Василь та Дерев’янко Микола .Круглянко Олена Іванівна  врятувала  радянського пораненого солдата і переховувала у себе в будинку ( Воліцький Микола Захарович ).Не збереглися місця,але  відомо , що  в селі поховано  кількох німецьких солдат.

236  учасників бойових дій повернулися з доріг війни  та відбудовували народне господарство. 

І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
В. Симоненко

Зелена неділя у батьковій хаті,
І повно рай-цвіту, і ласки з теплом.
Які ми з правіку любов'ю багаті.
Зелена неділя у нас за столом.

І вікна в любистку, і стіни в уборах,
І гладить маленький Ісусик ягня.
В зелену неділю, неначе в Соборах, –
Довкола любові Вкраїнська рідня!

Трійця – одне із дванадцяти головних православних церковних свят. Воно прославляє Пресвяту Трійцю – Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. День Святої Трійці також ще називають Зеленими святами або П’ятидесятницею.

Свято Трійці нерозривно пов’язане з Великоднем, а отже – не має сталої дати. Щорічно воно відзначається у неділю, на 50-й день після Світлого Христового Воскресіння.

День Святої Трійці – веселе і радісне свято.У цей день за столом збирається уся велика родина. Дні перед Трійцею називаються Клечальним або Русальним тижнем, а перші три дні після – Зеленими святами.
Перед Зеленими святами, треба повністю очистити своє житло і завершити всі справи. Рекомендується в цей день відвідати святкову церковну службу, принісши із собою зелений букет з трав і квітів. На Трійцю не можна сумувати, ображатися на когось і думати про погане.

На Зелені свята християни прикрашають свої домівки гілками дерев (липа, береза, дуб, клен) і травами (лепеха, м’ята, чербець, меліса), адже запашна зелень і квіти символізують відродження всього живого на землі. З цим днем пов'язано багато народних звичаїв і обрядів.Нехай у кожній оселі на Зелені свята пахне м'ятою,рутою,липовим цвітом та затишком! Здоров’я,радості,добра всім і теплого, сонячного літа!

Милуюсь барвами Землі.

В них запах квітів, сонця ласка.

І наче світла, дивна казка

Лунає музика Землі.

Щороку 5 червня світова громадськість відзначає Всесвітній день навколишнього середовища (World Environment Day). Головна мета свята — стимулювати активну діяльність світового співтовариства, спрямовану на збереження балансу в природі та навколишньому середовищі.

Вибір цієї дати обґрунтовано тим, що саме в цей день відкрилася Конференція ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972), за результатами якої створено Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Приводом до проведення цієї всесвітньої акції послужило звернення, що надійшло 11 травня 1971 року генеральному секретареві ООН. На конференції були присутні повноважні представники 113 держав світу. Звернення підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу.

У 2000 р. в цей день розпочато програму ООН “Тисячоліття довкілля – приступити до дій”. Програма є ще одним нагадуванням людству про його роль в охороні довкілля.

 Пам’ятаймо! Щоб сади у нас цвіли,

Щоб літали журавлі, і дерева підростали,

Щоб пташки у нас співали,

І Земля була вся в квітах,

Щоб нам жити і радіти –

Планету нашу бережіте!

У перший літній день в Україні, як і у всьому світі, відзначають добре і радісне свято – День захисту дітей. Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє. Дуже хочеться, щоб діти в усьому світі, щохвилини, щодня були радісними та щасливими. Адже дитинство – це пора сподівань та здійснення мрій.

Немає більшого щастя у світі, аніж посмішки дитини. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов’язок батьків, суспільства та держави. Врешті-решт, саме для цього всі ми живемо та працюємо.

Зігріваючи теплом і любов’ю кожне дитяче серце, об’єднуючи зусилля заради майбутнього – ми виховуємо достойних українців, які неодмінно стануть гордістю держави. Діти – наше майбутнє, а значить – майбутнє України. І саме від нас, дорослих, залежить, яким буде становлення маленької людини та як складеться її доля.

Це одне з найстаріших міжнародних свят. За деякими даними, ідея відзначати виникла 1 червня 1925 року. Цього дня генконсул КНР у Сан-Франциско відшукав у місті китайських дітей-сиріт і влаштував для них урочисті заходи з нагоди національного свята, що символізує початок літа – Дуань-у-Цзе (Фестиваль човнів-драконів). Такий задум дипломата не залишився непоміченим.А за цікавим збігом обставин 1 червня 1925 року була ще одна знакова подія: у Женеві відбулася перша міжнародна конференція, під час якої тривало обговорення проблем дітей. Вважається, що саме ці дві події стали визначальними при виборі дати свята.

Водночас офіційним роком народження Міжнародного дня захисту дітей вважають не 1925-й, а 1949 рік. Саме тоді в Парижі відбулася спеціальна сесія Міжнародної демократичної федерації жінок, на якій і було вирішено заснувати дитяче свято. Таке рішення було обумовлене жахливим становищем дітей по всьому світуву післявоєнний період: багато неповнолітніх лишилися сиротами, без домівок, їжі, хворі. Це не могло залишитися поза увагою міжнародної спільноти.

Відзначати свято почали вже з наступного року: у 1950 році урочисті заходи відбулися в 51 країні. У 1959 році ООН ухвалила Декларацію прав дитини, якою закликала батьків, громадські організації та уряди визнавати права дітей та сприяти їхньому дотриманню. Щоправда, цей документ був, швидше, рекомендаційним. А вже у 1989 році організація представила перший міжнародний документ відповідного характеру – Конвенцію про права дитини.

День захисту дітей в Україні

У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, однак відзначати свято почала з 1998 року – після підписання 30 травня президентом Леонідом Кучмою указу "Про день захисту дітей".Всміхається сонце привітно й ласкаво,

Цей день на планеті хай щастям сія.
Час радісно лине, змістовно й цікаво
Добробутом повниться кожна сім'я
Хай війни стихають від сміху дитини,
Душа очищається, серце співа,
А розум підносить крізь будні людину,
Порядність всю землю нехай обійма!
https://maximum.fm/novini_t2