«Ліна Костенко – поет і мислитель»

 

«Мені потрібне слово, а не слава…»
Ліна Костенко

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

 « А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.»

 19 березня, одній із найвідоміших українок сучасності виповнюється 90 років. Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами. Усе своє життя письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентства Януковича. Нині вона воліє мовчати, а з нами говорять її твори.

Ліна Костенко видатна поетеса сучасності, непересічна особистість – совість нації. Вона – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів, лауреат престижних премій, зокрема премії імені О. Теліги, премії імені Ф. Петрарки, Фундації Антоновичів та ін. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.

У сучасній світовій традиції Ліна Костенко входить до переліку найвідоміших жінок сучасної України. Її творчість – невід’ємна частина історії України, національної культури.

Поезія Ліни Костенко увібрала в себе дві найбільші людські доблесті –мужність і розум. Водночас – це поезія ніжної та прекрасної жінки, що володіє могутньою силою почуттів, їх витонченістю та аристократизмом. Чистий і щирий голос поетеси, її неповторно-своєрідна поезія вже кілька десятиліть чарують читачів; шанувальники її таланту не стомлюються у нетерплячому очікуванні нових книг митця, їх вихід у світ завжди свято для тих, хто кохається у мистецтві слова.

 Поезія Ліни Костенко – це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості , творить у людині людину. ЇЇ вірщі вчать любити рідну землю , рідну мову , рідний народ , прищеплюють почуття причетності до своєї історії , культури. Вони вчать відчувати прекрасне , бо це і є довершене , безсмертне мистецтво слова. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами. Поетеса продовжує дарувати читачам щирість своєї душі , красу рідного слова , філософське осмислення життя. Зі збірками поезій та літературою про життєвий і творчий шлях поетеси ви зможете ознайомитися завітавши до Подвір’ївської сільської бібліотеки. Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова, як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

Ліна Костенко.

 Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

автор Ліна Костенко