Вечір напередодні Старого Нового року називають Маланкою або Щедрим вечором. У цей час прийнято накривати багатий стіл, де головною стравою є щедра кутя. Також 13 січня проводяться веселі народні гуляння з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів. Компанії щедрувальників ходять по домівках, співають щедрівки, танцюють, за що їх господарі обдаровують частуванням і грішми.

А з самого ранку 14 січня хлопчики і хлопці починають посівати. Спершу вони засівають зерном у своєму домі, потім у будинках хрещених, родичів та сусідів. При цьому засівальники бажають щастя, достатку і врожаю в новому році.
На відміну від Різдвяного Святвечора, всі страви готуються ситні, на столі обов’язково має бути кутя, різноманітні випічки та частування. Саме багатий стіл дарує цьому вечору назву Щедрого.

Звісно, традицій та обрядів, які огортають Щедрий вечір, як його здавна називали, існує безліч. Почати варто з того, що цього свята за великим столом збирається вся родина, члени якої повинні виглядати охайно і доглянуто (брудний або неохайний одяг вважається поганим знаком).

Напередодні Старого Нового року, 13 січня, згідно з церковним календарем, вважається днем пам’яті преподобної Меланії (Маланки, Меланки), що передує дню святого Василя Великого (14 січня). Однією з традицій Старого Нового року, власне 14 січня, вважається посівання. У перший день старого Нового року спочатку до будинку повинен зайти чоловік, тому представниці прекрасної статі ходили посівати рідше.

Одними з найактивніших посівальників є діти, які обов’язково отримували частування і заохочення за свою працю. Примітно, що зерна, які використовують при цьому дійстві, не можна змітати віником або викидати. Вважається, що вони приносять у дім щастя і великий урожай. Для того, щоб рік був саме таким, багато господарів змішували зерна з тими, які саджали в землю.