"Стогнала земля від біди і тривоги"

Ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців, коли фашистська армія вторглася на територію нашої країни. День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи.

Кожен рік в цей день ми згадуємо тих, хто не повернувся з цієї війни, хто потом і кров’ю відстоював нашу Перемогу і прийняв на себе цей страшний удар, і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані.

Друга світова війна – це трагедія і гуманітарна катастрофа, яка коштувала життя мільйонам людей і завдала непоправних втрат людській цивілізації та культурі.Через цю війну пройшла кожна українська родина. На фронтах, у тилу, в окопах. Не шкодуючи ні тіла, ані власного життя. Лихо світового масштабу, що назавжди закарбувалося у пам’яті та історії.Наймасштабніша війна століття стала великою трагедією та надзвичайним випробуванням для українського народу, який зробив великий внесок в перемогу над нацизмом у Європі.

Історія має властивість повторюватись.

24 лютого 2022 року, також попри угоди і меморандуми, які мали б гарантувати безпеку, росія розпочала повномасштабне вторгнення. Криваві злочини тепер уже росіян, змушують здригатись увесь світ. Знову гине мирне населення, діти, захисники.

Українці продемонстрували тоді і показують зараз всю силу духу і готовність боронити свої землі. Ми і наша земля – останній кордон, що береже Європу від диких ординців.

Щодня схиляємо голову і хвилиною мовчання вшановуємо тих, хто гине за нашу свободу і незалежність.

До уваги читачів книжкова виставка-пам'ять, на ній представлені книги, тематика яких присвячена Другій світовій війні. На їх сторінках описуються не лише історичні факти, а й розповідається про подвиги наших дідів та прадідів, про кохання, дружбу, надію, горе, смерть, радість, самопожертву та самовіддане бажання допомогти іншим. Іншими словами, всі вони показують вам, якою була ця війна та яку ціну за неї довелося заплатити.

 

 

Білий_лебідь_українського_кіно

( до 82 – річчя від дня народження українського кіноактора, сценариста і режисера Івана Миколайчука (1941-1987)

Його обличчя знали вже мільйони.

Екран приносить славу світову.

Чекали зйомки, зали, павільйони, –

чекало все!

Іван косив траву.

Ліна Костенко

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к — український кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник. Лауреат Шевченківської премії 1988 року (посмертно). Зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв та має дві режисерські роботи. В УРСР носив тавро «неблагонадійного», його називали «душею українського кіно».

Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року в селі Чотрория Чернівецької області в багатодітній родині. Він був четвертим сином у сім’ї Миколайчуків. Змалку допомагав батькам по господарству, трудився в полі. До школи ходив у сусіднє село Брусниці, грав у місцевому аматорському театрі. Коли йому було 14 – вперше потрапив на кіносеанс, і фільм справив на нього незабутнє враження. Відтоді в хлопця з’явилася заповітна мрія – присвятити своє життя мистецтву. Закінчивши середню школу в селі Брусниця, Миколайчук продовжив свою освіту в Чернівецькому музичному училищі та театр-студії при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської.

У 1962 році Іван Миколайчук одружився з акторкою Марією Карп'юк і разом вони продовжили своє мистецьке життя. З 1963 по 1965 роки Миколайчук навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Він дебютував у кіно ще студентом у фільмі Леоніда Осики "Двоє".

У 1970 році вийшов фільм "Комісари", де Іван Миколайчук зіграв головну роль. Ця картина стала помітним явищем в українському кінематографі, показуючи талант актора до тонкого психологізму, контрастів і парадоксів характеру.

З фільмом "Білий птах з чорною ознакою" (1971) Миколайчук розпочав нову сторінку у своїй творчості, ставши не лише актором, але й сценаристом. У фільмі "Пропала грамота" (1972) він також був співрежисером та працював над музичним оформленням.

У 1970-х роках почалися переслідування діячів української культури, зокрема актора Сергія Параджанова. Миколайчук також зіткнувся зі звинуваченнями у націоналізмі, що призвело до його проблем з кар'єрою. Фільми "Тіні забутих предків" та "Пропала грамота" були заборонені до показу на довгий час.

у 1979 році Миколайчук отримав дозвіл на зйомки фільму "Вавилон ХХ". Картина здобула приз за найкращу режисуру на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе в 1980 році.

Наступний фільм, "Така пізня, така тепла осінь" (1981), не мав такого успіху, як "Вавилон ХХ", через ідеологічні проблеми під час зйомок. У 1983 році Миколайчук створив сценарій фільму "Небилиці про Івана", проте зйомки дозволили тільки в 1986 році. Через важку хворобу актор не зміг взяти участь у зйомках, і фільм зняли вже після його смерті.

За своє коротке життя, яке на жаль склало лише 46 років, Іван Миколайчук зумів створити безліч шедеврів, які надихають нас і сьогодні.

Іван Миколайчук помер від раку 3 серпня 1987 року і був похований на Байковому цвинтарі у Києві. Його творчість залишається незабутньою спадщиною для українського кіно.

Запрошуємо вас познайомитися з виставкою- персоналією , яка організована у нашій бібліотеці і присвячена творчості Івана Миколайчука.

 

 

пізнавально-розважальна година «Дружба єднає наші серця»

9 червня відзначаємо найтепліше свято — Міжнародний день друзів, який присвячено дружнім взаєминам між людьми. 

Дружба – то найбільший скарб у житті людини, який потрібно оберігати. Філософ Цицерон так визначав цінність дружби: «Виключити з життя дружбу – все одно, що позбавити світ сонячного світла».

Уперше День друзів відзначили в США у 1935 році. Тоді американський Конгрес вирішив призначити першу неділю серпня Національним днем дружби. Вже пізніше цю дату перенесли на 9 червня. У 1958 році ООН теж вирішила відзначити День друзів, однак конкретної дати для святкування так і не обрали. Тому неофіційною датою цього свята по всьому світу стало 9 червня. Присвячується цей день друзям і близьким людям, які завжди підтримають і не залишать у біді. У цей світлий і добрий день люди радують один одного теплими словами любові та підтримки.

Дружба завжди була великою цінністю у житті людини, адже відшукати по-справжньому вірного друга вважається удачею. Дружбу можна легко втратити, але хто шукає — знаходить, адже дружба ні до чого не зобов’язує і зобов’язує до всього. Дружба між людьми буває різною і зовсім не обов’язково підтримувати щоденний контакт, це і не потрібно. А потрібна звичайна увага, якою ми можемо поділитися зі своїм другом.

Для того, щоб нагадати людству про важливість друзів, навчити цінувати вірність і опору, яку нам надають ці люди, і було створено тепле свято — День друзів.

  Сьогодні члени клубу « Джерельце» відвідали нашубібліотеку. Веселі, енергійні, заряджені позитивом та літнім сонцем дітлахи, гомоном розбавили бібліотечну тишу, бібліотекарі ознайомили дітей з книжковим світом, повним нових знань, емоцій та вражень.

З таких маленьких, але в той же час щасливих миттєвостей, які діти переживають разом, зароджується велика дружба, яка може пройти через усе життя. Отже, Міжнародний день друзів заснований саме для того, щоб, незалежно від життєвих обставин і різних перипетій, ми нагадали своїм друзям про те, як вони важливі для нас, щоб порадувати їх.

Зі святом вас, друзі!

 

Світ_природидивний_і_прекрасний

Еко - подорож

В ці прекрасні дні Зелених свят, коли літо вступає в свої права,з групою наших читачів ми здійснили еко- подорож віддаленими урочищами нашого села. Розпочали свій похід з урочища "Бортос".

Це похилий схил,який добре прогрівається сонцем і відокремлює село від сусідніх молдовських сіл Ларга і Медвежа. У перекладі з молдовської означає діра.Вона так майстерно ховається у природному ландшафті,що побачити «Баротос» можна тільки зблизька.В урочищі дуже багата флора,яка просто вражає своїм різноманіттям .

Ця місцевість є природним ландшафтом ,який поєднує в собі таку багату рослинність , що на цих клаптиках землі писалися дисертації і захищалися водночас.Сама природа створила цей зелений скарб ,допомогла людям його відкрити ,берегти і вчитися на ньому. Як стверджують вчені –біологи-це одна з найбільших колоній первоцвіту в Україні.Важко навіть уявити,яким чином "вживається" на цьому невеличкому клаптикові Богом даної землі така кількість унікальних рослин.

Ранньої весни урочище вкрите первоцвітом : брандушкою звичайною,мати-й-мачухою,пшінкою звичайною,проліскою дволистою …і варто тільки їм відцвісти,як на схилах урочища сонячно спалахує горицвіт та адоніс.Тут можна зустріти рябчика шахового і рябчика великого.Пізніше з’являються зарості шавлії лучної,кролиці(ромашки великоквіткової),півників жовтих,цвіте клематіс дикий тощо.Багато з цих квітів записані до Червоної книги .Більше про цю місцевість можуть розповісти наші вчителі – біологи Бойко Валентина Василівна , Жукотанська Людмила Доріодівна, Анюк Оксана Орестівна, провідний фахівецьз екологічної освіти національного природного парку"Хотинський"Бабин Людмила та інші . Ми пройшли весь Бортос і стали свідками неймовірної краси трав, кущів, квітів, води. Робили зупинки для відпочинку та для того, щоб помилуватися красою, зробити фото напам'ять. Стомлені та щасливі дійшли до кінця урочища і знайшли дорогу до села через урочище Тривки. І в цьому маленькому яру можна насолодитися красою природи, поспілкуватися , попити холодної водички біля джерела , побачити свою родзинку. Далі дорога повела нас через Завалини, де також можна побачити багато цікавого, хто захоче. Стомлені і щасливі повернулися до села. Далі буде.

 

 

 

 

 

" Дітям- радість, дітям-сонце,дітям-мир і доброта’’.

 Бо що таке дитинство? Бантики, резинки,

Книжки і фарби, м’ячики, машинки.

Це щастя й радість, що довкіл лунає...

Чого дорослим так не вистачає...

31 травня 2023 року юні користувачі бібліотеки– філії села Подвір"ївка здійснили подорож країною дитинства " Дітям- радість, дітям-сонце,дітям-мир і доброта’’.Вони потрапили до яскравого і барвистого книжкового світу, де познайомляться з яскравими книжечками,незвичайними героями, брали участь у різноманітних вікторинах, конкурсах, співали пісень.

Чарівний, світлий і ні з чим незрівнянний світ дитинства, країни доброти, сміху і радості, безмежного і безтурботного щастя, звідки усі ми родом. Діти чомусь завжди прагнуть скоріше подорослішати, а ми, дорослі, ностальгічно згадуємо безтурботні дитячі роки. Але всьому свій час. Тому з великим задоволенням вітаю всіх із цим дитячим святом. День захисту дітей вже багато років відзначається на всій планеті.

В цей день особливо гостро піднімається питання дитинства, а отже майбутнього у всесвітньому масштабі, адже і сьогодні, у ІІІ тисячолітті сотні, тисячі дітей не мають можливості нормально жити і розвиватися, вчитися і лікуватися. Тому різні громадські організації багатьох держав, в тому числі дитячі, опираються на конвенцію ООН про права дитини, борються за щасливе, достойне життя будь-якої дитини у всіх куточках Землі.

Ростіть хороші і летіть крилато,

Й ніколи не спиняйтеся в путі.

Любові не буває забагато

І забагато щастя у житті.

То ж хай буде у світі мир, хай всіх нас вітає кожного дня привітне сонечко, хай цвіте на личках дітей радісна усмішка і хай дзвенить веселий дитячий сміх.

Бажаємо усім дітям дитинства щасливого, сонечка манливого, радості в житті та удачі на путі!

 Всесвітній_день_вишиванки

Вишиванка – поема життя закодована вічність в узорах Вишиванка рідна, ну хіба не диво?

В ній ходити модно, стильно і красиво.

Це митецький витвір, це краса і казка,

В ній душі наснага, материнська ласка.

Кольори сплелися в ній в узори й квіти,

Щоб були щасливі і сміялись діти.

А веселі люди від краси раділи

І самі, звичайно, вишивати вміли

Надія Красоткіна

Щороку у третій четвер травня в Україні є вславлена подія – День вишиванки.Це молоде свято. Відзначати його почали лише в 2006 році, але за цей час воно стало дуже популярним, до того ж не тільки у нас, в Україні, а й за кордоном.Всесвітній день вишиванки відзначається у 60 країнах світу. З нагоди свята у нашій бібліотеці відбулося народознавчі посиденьки. Зібралися дівчата- рукодільниці, улюбленою справою яких є вишивка. Всі принесли свої нові роботи, в кожної різні стилі, методи,всі оригінальні,цікаві, красиві, а головне різні і мають свої історії. Софія Бабинчук вишиває все - одяг, рушники, ікони, серветки, писанки, іграшки; Сніжана Козак захоплюється вишивкою бісером , це і сорочки, плаття, ікони , картини;Наталія Лаба більше любить шити нитками - хрестиком, в'язати оригінальні речі;Олена Лаба шиє в іншому стилі ,в'яже спицями і крючком; Марія Рекун поділилася узорами вишивок Львівської області; Галина Чунтул розповіла цікаву історію своєї сорочки, молоді Ірина Джаловська та Настя Бабинчук розповіли про свої роботи . Було цікаво, весело і не вимушено. Українські народні пісні подарував дівчатам директор Народного дому Беженар Петро. Вишивання, в'язання вимагає багато уваги, старанності,акуратності - це велика праця. Ми щиро вітаємо всіх з Днем вишиванки і щиро дякуємо нашим майстринням за їх наполегливу працю, красу яку вони дарують оточуючим .Якщо людина хоче вишивати,

Знайдеться в неї голка, нитка, час...

Зуміє всі відтінки підібрати,

Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

Якщо людина хоче вишивати,

Побачить в цьому радість і красу.

І по узорах буде мандрувати,

І вишиє на квіточці росу,

І створить диво, первозданну казку,

Їй усміхнеться сонечко в вікні,

Бо відіб’ється і любов, і ласка

У хрестиках на білім полотні.

Надія Красоткіна

Всесвітній день вишиванки єднає українців, бо вишиванка - то генетичний код нації, в її орнаментах магія і любов, історія минувшини. У кожного вона своя, найкраща і наймиліша серцю, оберіг, гордість за красу і неповторність своєї країни.

 

Матусенько, голубонько, благословенна тричі будь!

 Можна у світі чимало зробити:

перетворити зиму на літо,

можна моря й океани здолати,

гору найвищу штурмом узяти,⠀

Можна пройти крізь пустелі та хащі...

Тільки без мами не можна нізащо,

бо найдорожче стоїть за словами:

в світі усе починається з мами..."

                          Анатолій Костецький

 

Найдобрішої, наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас упродовж усього життя.
У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Матері. Народилося воно 1914 року в Сполучених Штатах Америки. Американська дівчинка Анна Джервіс раптово втратила матір. Дуже боляче це пережила, а згодом звернулася до президента країни й запропонувала: хоч би раз на рік особливо пошанувати матір. Цю ідею підхопив світ.

Українські громади за кордоном уперше відзначили День Матері  1928 р. з ініціативи  «Союзу українок  Канади». Наступного року «союзянки» організували святкування у Львові й на Тернопіллі.  Відбувалися концерти, фестивалі, літературні вечори. Та 1939 р. червоні «визволителі» заборонили це свято, і протягом усього радянського панування воно в Україні не відзначалося.  Хоча позірно в СРСР образ матері нібито всіляко підносився.

На початку 1990-х років День Матері повернувся до України, а від 1999-го відзначається офіційно – другої неділі травня. Відбувається це згідно з Указом президента України Про  День матері від 10 травня 1999 року № 489/99.

В Україні травень вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До неї люди звертаються з молитвами про заступництво перед  Господом. Також Богородиця є опікункою козацтва. Тож для українців та українок День Матері – нагода і вкотре   висловити свої любов і вдячність матусям, і вшанувати свою небесну заступницю.Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша. Мама - основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя свою дитину. Мама турбується за її долю, проймається її болем на відстані.

Кожна дитина впізнає маму по голосу, почує її ходу, її особливий подих. Тільки мама нічого не пошкодує для своєї дитини. У хвилини небезпеки вона ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб їй жилося краще. Віддасть усю мудрість душі, тепло серця, здоров'я. Материнська любов не знає страху. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею. Мати — захист і притулок для дитини, вона її опора і совість. Все, що є в нас найкращого, все від неї, від рідної неньки. Тож будьмо гідні материнської любові й пронесімо через усе своє життя це ніжне і прекрасне слово Мама.Кожній людині його мама найрідніша та наймиліша. Тому, у ці травневі дні ми вітаємо, прославляємо і звеличуємо найдорожчих нам усім Матерів. Мамине свято – це свято для всіх і для кожного.

О, матінко!
Ми просим з глибини сердець,
Щоб добрий Бог, щоб Бог-Отець
Тобі багато щастя дав,
Щоби життя продовжив лік
Не менше, ніж на сотню літ.