Білий_лебідь_українського_кіно

( до 82 – річчя від дня народження українського кіноактора, сценариста і режисера Івана Миколайчука (1941-1987)

Його обличчя знали вже мільйони.

Екран приносить славу світову.

Чекали зйомки, зали, павільйони, –

чекало все!

Іван косив траву.

Ліна Костенко

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к — український кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник. Лауреат Шевченківської премії 1988 року (посмертно). Зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв та має дві режисерські роботи. В УРСР носив тавро «неблагонадійного», його називали «душею українського кіно».

Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року в селі Чотрория Чернівецької області в багатодітній родині. Він був четвертим сином у сім’ї Миколайчуків. Змалку допомагав батькам по господарству, трудився в полі. До школи ходив у сусіднє село Брусниці, грав у місцевому аматорському театрі. Коли йому було 14 – вперше потрапив на кіносеанс, і фільм справив на нього незабутнє враження. Відтоді в хлопця з’явилася заповітна мрія – присвятити своє життя мистецтву. Закінчивши середню школу в селі Брусниця, Миколайчук продовжив свою освіту в Чернівецькому музичному училищі та театр-студії при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської.

У 1962 році Іван Миколайчук одружився з акторкою Марією Карп'юк і разом вони продовжили своє мистецьке життя. З 1963 по 1965 роки Миколайчук навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Він дебютував у кіно ще студентом у фільмі Леоніда Осики "Двоє".

У 1970 році вийшов фільм "Комісари", де Іван Миколайчук зіграв головну роль. Ця картина стала помітним явищем в українському кінематографі, показуючи талант актора до тонкого психологізму, контрастів і парадоксів характеру.

З фільмом "Білий птах з чорною ознакою" (1971) Миколайчук розпочав нову сторінку у своїй творчості, ставши не лише актором, але й сценаристом. У фільмі "Пропала грамота" (1972) він також був співрежисером та працював над музичним оформленням.

У 1970-х роках почалися переслідування діячів української культури, зокрема актора Сергія Параджанова. Миколайчук також зіткнувся зі звинуваченнями у націоналізмі, що призвело до його проблем з кар'єрою. Фільми "Тіні забутих предків" та "Пропала грамота" були заборонені до показу на довгий час.

у 1979 році Миколайчук отримав дозвіл на зйомки фільму "Вавилон ХХ". Картина здобула приз за найкращу режисуру на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе в 1980 році.

Наступний фільм, "Така пізня, така тепла осінь" (1981), не мав такого успіху, як "Вавилон ХХ", через ідеологічні проблеми під час зйомок. У 1983 році Миколайчук створив сценарій фільму "Небилиці про Івана", проте зйомки дозволили тільки в 1986 році. Через важку хворобу актор не зміг взяти участь у зйомках, і фільм зняли вже після його смерті.

За своє коротке життя, яке на жаль склало лише 46 років, Іван Миколайчук зумів створити безліч шедеврів, які надихають нас і сьогодні.

Іван Миколайчук помер від раку 3 серпня 1987 року і був похований на Байковому цвинтарі у Києві. Його творчість залишається незабутньою спадщиною для українського кіно.

Запрошуємо вас познайомитися з виставкою- персоналією , яка організована у нашій бібліотеці і присвячена творчості Івана Миколайчука.