" Магія казок Шарля Перро"

Немає в світі людини, яка б хоч раз на віку не мандрувала країною казок. Знайомство з казкою, зустріч із нею – це завжди свято. І сьогодні ми маємо чудову нагоду потрапити до цієї дивовижної країни.

Адже, 12 січня усі любителі казок – і великі, і малі, – вшановують пам’ять відомого французького письменника Шарль Перро.У 1697 році опубліковано збірку "Казки матінки Гуски, або Історії та казки минулих часів з повчаннями". Збірник містив вісім казок, що являли собою літературну обробку народних казок (як вважають, почутих від годувальниці сина Перро), крім однієї ("Ріке-чубчик"), складеної самим Перро.

Ця книга широко прославила Перро за межами літературного кола. Фактично Перро ввів народну казку у систему жанрів "високої" літератури.

Шарль Перро писав про героїв справжніх, але водночас й тих, яких насправді не буває. І це стало його відкриттям у світі казок. Схожі казковіісторії – про малюсіньких та відважних синів, добрих падчерок і злих мачух, – розповідали завжди і всюди, проте, саме герої казок Шарль пробралися в балет, оперу, на сцену театру…Якщо вам цікаво дізнатися ще більше загадкових та несподіваних фактів про Шарля Перро,ще раз познайомитися з його казками запрошуємо переглянути книжкову виставку " Магія казок Шарля Перро" ,яка розгорнута в нашій бібліотеці.Яскраві книжки: «Червона шапочка», «Спляча красуня», «Попелюшка», «Кіт у чоботах», «Подарунки феї», «Перлини європейських казок», «Чарівний світ Ш. Перро», наче самі просяться до рук.Відкладіть сьогодні всі свої справи, прочитайте дітям будь-яку казку Шарля Перро – неквапливо, із паузами та роздумами. Вшануйте пам’ять великого казкаря в день його народження.

 

 

"Дякую"

Нам слово «Дякую» не коштує нічого,

Але, повірте, не у грошах річ.

А в щирості, що кожен відчуває,

У доброті, що від душі пливе.

Багато дуже — слово означає,

Воно потрібне людям, бо живе.

Воно душі торкається, мов ласка,

Передає в собі людське тепло.

То ж дякуйте за все, за все, будь ласка,

Щоб людям добре й радісно було.

Надія Красоткіна

Найввічливіший день у році – 11 січня. Цього дня відмічається всесвітній день „дякую” ("спасибі").У світі немає нічого простішого, ніж сказати іншій людині «дякую», бо це вияв ввічливості, вихованості, а скільки доброти воно несе!Ми чудово розуміємо значення гарних манер, їх необхідність у повсякденному житті, але найчастіше ми висловлюємо подяку ніби мимохідь, не замислюючись про її значення. А між тим слова подяки мають дивовижні властивості, але вимовляти їх не можна, коли людина знаходиться у роздратованому стані. Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, вони є усними „погладжуваннями” і здатні зігріти своїм теплом.

Ми кожного дня говоримо один одному „дякую”, тому важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від чистого серця.

Цікаві факти про слово «дякую»:

– уперше вислів «дякую» зафіксовано у словнику-розмовнику, виданому в Парижі в 1586 році.

– за своєю етимологією слово «дякую» несе в собі знак народження, символ удачі, зв’язок землі і неба, а також чоловічої і жіночої сутності;

– щороку, поряд з Всесвітнім днем «дякую», ми святкуємо Всесвітній день подяки, який відзначається 21 вересня;

– говорячи «дякую», потрібно дивитися людині в очі;

– з великих міст світу самим ввічливим вважається Нью-Йорк – «дякую» тут найчастіше вимовляють. Найменш ввічливим вважається Мумбаї в Індії;

– слово «дякую» – одне з найуживаніших слів в міжнародній лексиці.

Сьогодні ми хочемо ,від щирого серця, подякувати нашим найкращим читачам, помічникам у підготовці і проведенні різноманітних масових заходів, учасникам конкурсів,спонсорам . Дякуємо! Ви найкращі!

 

 7 січня православні християни відзначають Різдво Христове – найбільше церковне свято! Світле, добре свято!

Всім побажати хочется в цей день, щоб в серцях ваших завжди жило добро, щоб душі ваші були зігріті любов'ю. Нехай Ангели вкривають вас своїми крилами, захищаючи від усіх бід, негараздів і печалей, зберігають вас і ваших близьких від хвороб і зла. Світла і миру вам!

З Різдвом Христовим, друзі милі!

Нехай омріяне здійсниться,

Щоб Новий рік зустріти в мирі,

З любов'ю й радістю у серці.

Щоб негаразди оминали,

Натхненням повнилися мрії,

Щоб в душах ваших не згасали

Кохання, Віра та Надія.

7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: „Христос рождається – славіте Його!”Для усіх православних Різдво – це найбільше свято в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей усього світу. У нашій бібліотеці розгорнута виставка-свято " Хай Різдво у вашу хату принесе добра багато." На презентацію виставки до нас завітали гості з привітаннями та віншуваннями.А ми віншуємо всіх наших односельців з Різдвом Христовим.

Хай у вашій хаті злагода панує,

Хай любов дитини за вами мандрує.

Зичу господарям щастя й врожаю,

Усім добрим людям здоров'я бажаю!

 Ось знову рік Новий іде,

Хай щастя він Вам принесе,

Міцне здоров’я подарує,

Хай радістю Ваш дім квітує.

Любов’ю хай серця живуть,

Тепло душі для Вас несуть.

Хай мир і лад у Вашій хаті будуть,

Хай завжди щирість Вам дарують люди.

Наближається чудове та улюблене усіма свято — Новий рік. Як можна не любити цю зимову казку, наповнену радістю, блиском мішури й запахом мандаринів? Правильно, не можна. Це найдобріше свято, яке я знаю. Новий рік — це найцікавіше свято року.В Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази.Раніше українці зустрічали прихід нового року з 13 на 14 січня, тобто після Різдва.

Дату святкування змінили у 1918 році, щоб зустріти початок року разом з іншими країнами Європи – за григоріанським стилем.

Проте традиція святкування збереглась, тому 13 січня в Україні зустрічають Старий Новий рік. Тож і ми долучилися до традицій святкування Нового Року . Привітали наших односельців з прий дешніми святами.Свято розпочалося з бібліотеки,куди спочатку завітала Снігова Королева, а потім вся вітальна група .Всіх вітаємо з прийдешнім Новим роком! Бажаємо вам нового щастя, нових грошей, нової удачі і нових вдалих проектів! Нехай залишаються старими тільки рідні, кохані і друзі!

Нехай збудуться найзаповітніші бажання і у всіх справах вас супроводжує удача! Залиште всі негаразди позаду і в цю новорічну ніч повірте в диво, воно обов’язково збудеться!

Від хати до хати біленьким сніжком

Ходить Святий Миколай із мішком,

Приносить дарунки на втіху,

Радості море і щирого сміху!

Хай осінить своєю любов'ю,

Мудрості дасть, і сили, й здоров'я,

Ласкою серденько хай зігріває

І усі мрії заповітні здійсняє!!! День святого Миколая – це день вшанування пам´яті Святого Миколая Чудотворця у католиків і православних. Свято вважається одним із найбільш шанованих у православному світі.

Святий Миколай вважався «всіх предстателем і заступником, всіх скорботних утішником, всіх сущих в бідах притулком, благочестя стовпом, вірних поборником», а сьогодні Микола вважається покровителем мандрівників і мореплавців, а також захисником дітей.

За історичними переказами Миколай народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини. Хлопчик був єдиним сином Феофана та Нони — заможних і глибоко віруючих людей. Саме тому вони з перших днів ростили Миколая в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю.

Миколай виріс і став аскетичною та щедрою людиною, яка в будь-який час могла прийти на допомогу нужденним. З часом він переселився до міста Мира, воліючи присвятити себе науці, і саме там його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники.Незабаром після того, як хлопець досяг повноліття, його батьки загинули. А Миколай витратив свій великий спадок на допомогу іншим людям, приносячи час від часу до будинків бідняків їжу, теплі речі, іграшки тощо.

Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом — у 325-му році він відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї, який звів імператор Костянтин Великий.

За життя Миколай встиг зробити чимало добрих справ. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, неодноразово допомагав бідним на суші та в морі. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд, і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих.

За іншою притчею, традиція класти подарунки під подушку та вішати шкарпетки на камін з’явилася, коли Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, з якими через бідність ніхто не хотів брати шлюб. Миколай підкинув їм вночі невеличкі мішечки з золотом, які впали у шкарпетки, що сохнули біля камінної труби. Згодом Миколай продовжив робити подарунки всім нужденним, залишаючись при цьому непоміченим. Напевно, не знайдеться жодної дитини, яка б не знала й не любила щедрого дідуся Миколая. Це він у ніч на 19 грудня обходить кожну домівку й під подушками залишає свої дари. Слухняним діткам – ласощі, а неслухняним – тоненьку різочку.Щиро вітаємо усіх із цим добрим святом! Нехай Святий Миколай принесе у ваші домівки солодкі подарунки,здоров'я. радість і порозуміння!

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ

ЗНАЙДИ СВОЮ КНИЖКУ.

Шукаємо кожен свою книжку. Долучайтесь і ви. Книги зізрівають в зимові вечори.

Наша бібліотека долучилась до Національного Тижня читання, який в Україні організовано вперше, задля збільшення кількості любителів книг. Національний тиждень читання проходить з 13-19 грудня під егідою Українського інституту книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України. Метою Тижня є «залучити українців до читання, купівлі та дарування книжок, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні та бібліотеки». Протягом тижня працівники бібліотеки проводили заходи, за допомогою яких популяризували нові книги отримані від Українського інституту книги. А книги, як всім відомо, - невичерпне джерело натхнення. Читаючи, кожен дізнається щось нове, відкриває для себе альтернативні можливості світу, а відтак з’являється і бажання покращувати все навколо, творити прекрасне майбутнє для себе та інших У нас ще багато книжкових цікавинок, які можуть читачі вибрати на свій смак. Приходьте до бібліотеки.Обирайте! Читайте! Знаходьте свою книжку!

 

7

, відзначається Всесвітній день української хустки. Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані,

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і тепла.

Бо голови від спеки закривала,

А взимку гріла і несла тепло.

Достеменно не відомо, коли перша українка заслонила голову хустиною. Вважається, було це приблизно в XVII столітті, тоді хустина замінила давніші головні убори — обрус та намітку.

Перші хустки виготовлялися з домотканого полотна, лляної чи вовняної нитки.

Покривали волосся хусткою переважно заміжні жінки, дівчата ж носили стрічку чи віночок.

Хустка служила не тільки засобом охайності під час роботи по господарству чи захистом від спеки та холоду. Її одягали як оберіг, який захищав від зурочень.

Народних обрядів, де використовується хустка, дуже багато. До нині збереглася традиція на весіллі покривати голову нареченої хустиною. Та й у давнину з юних років кожна дівчина вишивала собі хустки для сватання: роздати сватам, нареченому, свекрусі. Їх мало бути до чотирьох десятків. Хустину, яку отримував наречений, беріг усе життя. Якщо гинув десь на чужині чи захищаючи країну, з цією хустиною його проводжали в останню путь або нею перев’язували похоронний хрест.

Темна, як ніч, хустка й нині вкриває голову вдів, жінок, які втратили близьких.

Коли в родині народжувалася дівчинка, хустку невеличких розмірів в’язали на ворота. Якщо хлопчик, ґудзували вишитий рушник.

Найчастіше жіноцтво красувалося хустками, йдучи до церкви. Кожне релігійне свято вимагало певного дрескоду. Так, на Великдень до церкви йшли в червоних хустках, кольору сонця та писанок. Блакитним заслоняли голову на свята, присвячені Діві Марії. Цей колір символізував її чистоту та божественну силу. Зелені хустки, звісно, одягали на Трійцю або Зелені Свята. Біла хустина символізувала дівочу чистоту, таку досі одягають на вінчання.

А як тільки їх не зав’язували!

За хустиною можна було дізнатись і про вік жінки: молодиці носили яскраві, жінки поважного віку — темніші. Найдорожчими хустками вважалися оксамитові чи шовкові.

Аби купити гарну фабричну хустку дружині, чоловік мав зо два тижні добряче попрацювати.

І справді українська хустка — безцінне багатство! Нині мода на хустки повертається, вона стає елементом гардеробу багатьох дівчат, жінок і не лише українок.

Та всі любили хустинки з квітками,

Щоб маками і ружами цвіли…

Тому хустки були завжди з жінками,

Як навіть в путь останню їх вели…

Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

Бо в українок і душа лірична,

У ній багато сонця і тепла.

Надія Красоткіна