День хрещення Київської Русі - України

У цьому році у неділю, 28 липня, в Україні відзначають 1032-гу річницю Хрещення Київської Русі. Це свято має багату історію і свої традиції. Зазвичай до Дня Хрещення Русі влаштовують хресну ходу і проводяться урочисті богослужіння.В Україні свято офіційно називається День Хрещення Київської Русі – України. Це державне свято, яке було засновано 25 липня 2008 року указом третього президента України Віктора Ющенка. Відзначається щорічно 28 липня.Дату обрано не випадково. За переказами, саме в цей день у 988 році князь Володимир прийняв нову віру і повернувся до Києва, щоб охрестити народ Русі. До речі, точну дату хрещення так і не встановили, її відзначили лише ймовірно. Це 14 серпня (за старим стилем або 27 липня за новим) 988 року.Навернення у християнство було стандартною практикою Візантії у відносинах із войовничими народами-язичниками. Пізніше ту ж тактику було застосована відносно Київської Русі, для чого Константинопольський патріарх Фотій I направив до Києва місіонерів. Деякі джерела стверджують, що в цей час було хрещено київських князів Аскольда і Діра c "боярами" та деякою кількістю народу. Інші ж запевняють, що перше хрещення на Русі відбулося в часи Василя I (867—886) та патріарха Ігнатія (867—877).Також зазначається, що першим правителем Київської Русі, який офіційно прийняв християнство візантійського обряду, стала княгиня Ольга. Вона домагалася хрещення і визнання Візантією Русі як рівної християнської імперії. При хрещенні отримала ім'я Олена. Також повідомляється, що симпатії до християн і християнства виявляв київський князь Ярополк Святославич, якого було убито варягами за наказом свого брата Володимира Великого, який в майбутньому і хрестив Русь.Відомо, що князь Володимир вирішив хрестити Русь з політичних міркувань, в першу чергу сподіваючись цим кроком об'єднати ворогуючі землі та зміцнити власну владу.Згідно з "Повістю минулих років", до хрещення князя Володимира мало місце "Випробування вір". Тоді київському князю надходили пропозиції прийняти мусульманство, юдейську віру, католицтво, однак він зупинив свій вибір на християнстві.Згодом Володимир хрестився в Херсонесі, прийнявши нове ім'я – Василь. Також він охрестив дітей і підданих і одружився з царівною Анною з Візантії.Масове хрещення народу відбулося у Дніпрі. При цьому не всі були згодні відмовлятися від язичництва, але їх "переконували". Іноді за допомогою зброї.

Життя минеться, як все минає На бистрині. Та чистій правді, Що лжі не знає, Не буть на дні.Це я про тебе кажу й про себе, Про нас усіх, Кому це небо — Усе ще небо Й сльоза — не сміх.Кому байдуже, яку годину Покаже час, Коли людина спасе людину, Згадавши нас...Тамара Артемівна СЕВЕРНЮК народилася в м. Старокостянтинові Хмельницької області в сім’ї службовців 26 липня 1940 року. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище і філологічний факультет Чернівецького державного університету.
Поетеса, журналіст, пристрасний публіцист, автор тридцяти поетичних і художньо-документальних книг, серед яких особливої уваги зазнали: “Серце вміє співати” (Карпати, Ужгород, 1977), “На ранковій землі” (Молодь, Київ, 1981), “Джерельні веретена” (Молодь, Київ, 1991), “Летить душа наївна” (Український письменник, Київ, 1993), “Злам” (Прут, Чернівці, 1993), “Заметіль забуття” (Букрек, Чернівці, 1996), “Йорданська ніч” (Пірекс, Варшава, Польща, 1999), “Спокуса білої пустелі” (Місто, Чернівці, 2001), “Дотик безсмертника” (Золоті литаври, Чернівці, 2004), “Зблиски” (англійською мовою) (Букрек, Чернівці, 2005), “Летючий Промінь Вічності” (Золоті литаври, Чернівці, 2007), “Крізь дим осеневих згорань” (Букрек, Чернівці, 2010), “В цупких обіймах німоти” (Європейська література, Бремен, Німеччина, 2011), “И незачем таиться, И нечего таить” (рос. мовою). Астропринт, Одеса, 2005), “Щоб пам’ять почула слова” (Букрек, Чернівці, 2014) та інші. За свою творчість була відзначена обласними літературно-мистецькими та журналістськими преміями, також Міжнародними преміями імені Володимира Винниченка і Григорія Сковороди. Має почесні відзнаки Національної спілки письменників України і Буковини, Медаль на славу Чернівців, Міжнародний Орден Честі з титулом “Жива легенда” і державне звання “Заслужений діяч мистецтв України”.Тамара Севернюк — член Національної спілки письменників і журналістів України, автор перекладів з румунської мови поезій Міхая Емінеску, Тудора Аргезі, Ніколае Лабіша, Вероніки Мікпе, Ніколае Теуту, Аркадія Опайця та інших.


«Мало таких книжок, такого емоційного заряду, з такою аурою, з таким пієтетом до творчої людини. Ця книга не просто творче звершення, це творче подвижництво» (Михало Слабошпицький, критик, прозаїк — про книгу «Летючий Промінь Вічності»).
«Поетеса, яка серцем чує рідне слово, яка живе з великою любов'ю і з повагою прочитує внутрішній світ людини, маючи вишуканий смак художника …» (Василь Зінкевич, Народний артист України).
«Зміст її і теперішнього життя — в любові до всього сущого …вона ще багато чого сокровенного має сказати людям» (Надія Будна, журналіст)."…Ось уже сорок років поезії Тамари Севернюк приходять до читачів, бентежать їх серця, спонукають до роздумів, закликають до творення краси і добра. Вони справді, «як дотик безсмертника», «як подих літа в заметілі» …(Рауль Чілачава, український і грузинський поет, заслужений діяч мистецтв України)
ЇЇ вірші — про світлу печаль любові, вдячну відданість правді пройдених життєвих доріг з їхніми надбаннями і витратами, з болем розчарувань і теплою радістю від не загубленого жорстокими вирами часу людського і людяного в людині. ЇЇ поезії знаходили і знаходять почесне місце в часописах України, в альманахах, антологіях, колективних літературних виданнях як України так і за кордоном — Німеччині, Угорщині, Румунії, Італії.
Письменниця Тамара Севернюк автор майже трьох десятків поетичних і художньо-документальних книг:
Письменниця Тамара Севернюк автор майже трьох десятків поетичних і художньо-документальних книг:      На її вірші написано досить багато пісень композиторами  Павлом Дворським, Олександром Злотником, Анатолієм Кос-Анатольським, Левком Дутківським, Володимиром Лобураком, Леонідом Затуловським...Виконують їх народні артисти України Василь Зінкевич, Павло Дворський, тріо "Либідь", заслужені артисти - дует "Ларь", "Писанка", Іван Дерда, Леонід Коринець. Виконавець пісенної поезії Зоя Слободян.      З 1961 року й донині поетеса живе та працює у столиці Буковинського краю - місті місті Чернівці.                      Тяжкі часи, та серце не чорніє, Людське в людському вік не пропаде. Чиясь судьба, чиєсь життя марніє, Та хтось те бачить і на поміч йде.Мирська марнота: бакси, марки, гонор... За них безсмертя не купив ніхто. Чиєсь життя й судьбу рятує донор, І кров його освячує Христос.О, це не просто: кров'ю поділитись Та ще й в часи, коди сутуга гне. Тож низько-низько хочеться вклонитись Тим, хто в данні святому не мине.Якщо ти був, то й лишишся — Людина. Тяжкі часи прийдуть і відійдуть. Біда навчить. А правда — не загине. І кров пречиста змиє каламуть.

   У січні 2007 року удостоєна почесного державного звання "Заслужений діяч мистецтв України".       27 червня 2020 року Тамару Севернюк нагородили орденомкнягині Ольги ІІІ ступеня.

       Вітаємо Тамару Артемівну Севернюк з

ювілеєм.бажаємо Здоров'я .натхнення та творчої наснаги.

У ніч купальську, тиху
Запалимо вогонь
Щоби біда і лихо
Стояли осторонь
Добро, що є навколо,
Єднається в цей час,
Хай сила зла ніколи
Не опанує нас!
Бажаємо здоров’я
І дітям, і старим,
Щоб лиш добро збувалось
І вдача посміхалась,
Мов сонцем золотим

 7 липня ми святкуємо Різдво Івана Предтечі і Хрестителя Господнього. А ще — свято Купала. Важко навіть уявити, скільки сотень років воно існує. Це найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят. За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартами прямує до води, розкладає вогнища й танцює навколо них. Багато таємниць обіцяє розкрити ніч на Івана Купала. Святкування, як правило, починалося ввечері, напередодні Купала. Наші пращури вірили, що в ніч Купала літо одружується з зимою. Тому молодь збиралась біля озера чи річки і робила опудала Купала — уособлення літа і Марени — зими. Пізніше ці опудала топили в річці. Таким чином їх шлюб благословляла вода. Наші предки в цей день вибирали собі пару та вірили, що спільне життя буде довгим та щасливим. Також вірили, що цього дня вогонь має чарівну силу. Тому хлопці розкладали велике купальське во­гнище. Перестрибували через нього парами. Так перевіряли силу кохання молодої пари. Якщо в стрибку хлопець і дівчина не розривали рук, то їхня любов справжня і вони завжди будуть разом.

Цікаво знати, що в ніч на Купала дерева переходять із місця на місце й шумом гілля розмовляють між собою. Щоб їх зрозуміти, потрібно знайти цвіт папороті. За легендою вона квітне лише раз на рік. І шукати квітку потрібно самому опівночі. Цвіт папороті також дає вміння бачити заховані скарби. Проте щастя він може принести тільки тій людині, яка його знайшла. На Купала дівчата також ворожили. Кожна дівчина плела собі вінок, потім кидала його на воду. Як­що вінок пливе добре, дівчина скоро вийде заміж, якщо крутиться на місці — не вийде заміж взагалі. Коли ж вінок відпливе й пристане до якогось берега, звідти дівчині слід чекати милого.

Народні повір’я, традиції і обряди це відгуки давнини, відгомін наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним бальзамом для нашої душі та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для майбутнього життя. Можливо, і нам слід дотримуватися обрядів та звичаїв наших пращурів, щоб хоч раз на рік зануритися в містичну ніч, яку так любили наші предки.

Квітка папороті (Легенда)

Була у лісничого Корнія донька Любава. Дуже вона любила природу, уміла слухати і розуміти життя зеленого дивосвіту. І було у неї найулюбленіше місце у лісі — струмок і верба біля нього. Дуже любила Любава вербиченьку. Але одного разу, гуляючи у лісі, натрапила вона на захований у чагарнику склеп. З цікавості зайшла вона до нього і побачила там стару жінку зі спутаним сивим волоссям і у брудному одязі. Запропонувала вона жінці допомогу, хоч і зрозуміла, що це лиха відьма, про яку вона чула у селі.
Але стара вигнала її, порадивши піти і попрощатися з вербою, бо вона гине. Прибігла Любава до вербиченьки і побачила, що пересох струмочок і в'яне верба. Заплакала вона з горя, а вербиченька їй прошепотіла: «Звернись до Папороті — матінки; лісової, вона допоможе». Почувши це, схопилась; на ноги Любава і побігла шукати папороть.
Дуже втомившись, знайшла вона папороть, геть знесилена заснула біля неї. І приснилась Любаві красива жінка, яка розповіла їй про те, що раз на рік, на Івана Купала вона дарує людям чарівну, але непримітну квітку. Саме ця квітка допоможе Любаві повернути воду у струмок і життя вербиці. Прокинувшись, Любава повернулась до вербиченьки і розповіла їй про зустріч з Папороттю.
А коли прийшло свято Івана Купала, Любава знайшла квітку папороті, принесла до струмка і закопала біля нього. І повернулася вода у струмок, і ожила вербиченька. Так урятувала свій маленький і улюблений світ добра щира дівчина: Любава.

Сьогодні свято на моїй землі,
Де вітер гладить золоте колосся,
Яку розділить лиш літака полоска.
Сьогодні свято на моїй землі,
Де проживають вільні люди вже віками,
В степу,в горах,на заході і сході,
Тріпоче волі вітер жовто-синіми лиш прапорами.
Сьогодні свято на моїй землі,
За яке боролись і за яке вмирали,
Діди і прадіди твої й мої і про яке,
Поети мріяли і тишкома писали.
Сьогодні свято на моїй Вкраїні,
І ми про нього можем написати вільно,
Свобода слова і права людини-наш закон,
Із чим вітаю вас шановні щиро!

І ластівку несе у неба синю гладь,

(А.Литвин)

Конституція - це основний державний документ, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.

Конститу́ція Украї́ни — Основний закон держави України. Ухвалений 28 червня1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам'ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято — День Конституції України

Напередодні відзначення Дня Конституції України бібліотекарі  презентували книжково-ілюстративну виставку «Конституція України – оберіг держави і демократії», на якій читачам була запропонована правознавча, історично-довідкова література. Виставка дає можливість зрозуміти, яким важливим і важким був процес створення власної Конституції та відображає найважливіші шляхи становлення українського конституціоналізму, що триває і зараз. Адже, ми – Українці, єдиний народ, який поважає Закон і любить свою Батьківщину.

Щиро вітаємо вас з визначним національним святом – Днем Конституції України!