Свого покликання не зрадив
(До 120-річчя від дня народження В.П. Підмогильного)
Підмогильний Валер'ян Петро́вич (2 лютого 1901, с. Писарівка, тепер Дніпропетровська область (за іншими даними с. Чаплі під Катеринославом) — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. 1917 року було написане оповідання «Важке питання». 1919 року написав оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі» та опублікував оповідання «Ваня» та «Старець» у катеринославському збірнику «Січ». До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920 року й мала назву «Твори Т. 1», увійшло 9 оповідань: «Старець», «Ваня», «Важке питання», «Пророк», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменинах», «Дід Яким».
Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах. 1922 року Валер'ян разом з дружиною переїхав з Ворзеля до Києва. В Києві приєднався до літературної організації «Ланка-Марс», до якої крім Підмогильного, входило чимало талановитих київських літераторів, серед яких: Борис Антоненко-Давидович, Марія Галич, Михайло Івченко, Яків Качура, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Тась (Могилянський), Борис Тенета, Микола Терещенко, Дмитро Фальківський, Іван Багряний та інші.
1923 року в журналі «Нова Украïна» (Прага), було опубліковано новели Підмогильного з циклу «Повстанці», оповідання «Іван Босий». Цей журнал, що його видавав у Празі Володимир Винниченко, пізніше фігурував у справі Підмогильного як речовий доказ його «контрреволюційноï діяльності». У ЛНВ під псевдонімом було надруковано новелу «Комуніст».
1924 року вийшла друком книжка Підмогильного «Військовий літун», а 1926 року — окреме видання повісті «Третя революція». Разом з Євгеном Плужником у 1926—1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме. 1927 року була опублікована збірка оповідань «Проблема хліба» та роман «Таïс» Анатоля Франса у перекладі В. Підмогильного.
1928 року у Харкові виходить друком роман «Місто». Роман було написано в модерністській стилістиці з використанням деяких моделей французького роману XIX століття . У романі «Місто», на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» вважається першим урбаністичним романом в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
1930 року в журналі «Життя й революція» було опубліковано другий, невеликий за обсягом, роман Підмогильного «Невеличка драма». На відміну від роману «Місто» «Невеличка драма» є зразком не лише урбаністичної, а насамперед інтелектуальної прози. Тож Підмогильного разом з Домонтовичем слід вважати зачинателями жанру інтелектуального роману в сучасній українській літературі. Роман цікавий не лише як психологічний зріз життя в радянській системі 1920-х років, критики звернули увагу на яскраво виражені психоаналітичні та екзистенціалістські аспекти цього твору.
Особливе місце у творчій спадщині П. займають переклади творів французької літератури та філософії, зокрема: А.Франса, О. де Бальзака, Гі де Мопассана, П.Ампа, Вольтера, Д.Дідро, А.Доде, П.Меріме, Г.Флобера, К.Гельвеція, В.Гюго, Ж.Дюамеля та ін. Був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань О. де Бальзака (15 т.), А.Франса (25 т.). Письменник ґрунтовно вивчав не лише європ. літературу, а й філософію, зокрема праці К.Гельвеція, І.Канта, Ф. Ніцше, Ж.-Ж.Руссо, Б.Спінози, З.Фрейда, А.Шопенгауера, О.Шпенглера та ін.
8 грудня 1934 П. заарештовано за приналежність до "групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії". Ув'язнення відбував у Соловецькому таборі.
Страчений 1937 в урочищі Сандормох біля м. Медвєж'єгорськ (нині місто Реcпубліки Карелія, РФ) за вироком особливої трійки Управління НКВС Ленінгр. обл.
Підмогильний Валер'ян Петро́вич (2 лютого 1901, с. Писарівка, тепер Дніпропетровська область (за іншими даними с. Чаплі під Катеринославом) — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. 1917 року було написане оповідання «Важке питання». 1919 року написав оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі» та опублікував оповідання «Ваня» та «Старець» у катеринославському збірнику «Січ». До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920 року й мала назву «Твори Т. 1», увійшло 9 оповідань: «Старець», «Ваня», «Важке питання», «Пророк», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменинах», «Дід Яким».
Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах. 1922 року Валер'ян разом з дружиною переїхав з Ворзеля до Києва. В Києві приєднався до літературної організації «Ланка-Марс», до якої крім Підмогильного, входило чимало талановитих київських літераторів, серед яких: Борис Антоненко-Давидович, Марія Галич, Михайло Івченко, Яків Качура, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Тась (Могилянський), Борис Тенета, Микола Терещенко, Дмитро Фальківський, Іван Багряний та інші.
1923 року в журналі «Нова Украïна» (Прага), було опубліковано новели Підмогильного з циклу «Повстанці», оповідання «Іван Босий». Цей журнал, що його видавав у Празі Володимир Винниченко, пізніше фігурував у справі Підмогильного як речовий доказ його «контрреволюційноï діяльності». У ЛНВ під псевдонімом було надруковано новелу «Комуніст».
1924 року вийшла друком книжка Підмогильного «Військовий літун», а 1926 року — окреме видання повісті «Третя революція». Разом з Євгеном Плужником у 1926—1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме. 1927 року була опублікована збірка оповідань «Проблема хліба» та роман «Таïс» Анатоля Франса у перекладі В. Підмогильного.
1928 року у Харкові виходить друком роман «Місто». Роман було написано в модерністській стилістиці з використанням деяких моделей французького роману XIX століття . У романі «Місто», на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» вважається першим урбаністичним романом в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
1930 року в журналі «Життя й революція» було опубліковано другий, невеликий за обсягом, роман Підмогильного «Невеличка драма». На відміну від роману «Місто» «Невеличка драма» є зразком не лише урбаністичної, а насамперед інтелектуальної прози. Тож Підмогильного разом з Домонтовичем слід вважати зачинателями жанру інтелектуального роману в сучасній українській літературі. Роман цікавий не лише як психологічний зріз життя в радянській системі 1920-х років, критики звернули увагу на яскраво виражені психоаналітичні та екзистенціалістські аспекти цього твору.
Особливе місце у творчій спадщині П. займають переклади творів французької літератури та філософії, зокрема: А.Франса, О. де Бальзака, Гі де Мопассана, П.Ампа, Вольтера, Д.Дідро, А.Доде, П.Меріме, Г.Флобера, К.Гельвеція, В.Гюго, Ж.Дюамеля та ін. Був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань О. де Бальзака (15 т.), А.Франса (25 т.). Письменник ґрунтовно вивчав не лише європ. літературу, а й філософію, зокрема праці К.Гельвеція, І.Канта, Ф. Ніцше, Ж.-Ж.Руссо, Б.Спінози, З.Фрейда, А.Шопенгауера, О.Шпенглера та ін.
8 грудня 1934 П. заарештовано за приналежність до "групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії". Ув'язнення відбував у Соловецькому таборі.
Страчений 1937 в урочищі Сандормох біля м. Медвєж'єгорськ (нині місто Реcпубліки Карелія, РФ) за вироком особливої трійки Управління НКВС Ленінгр. обл.
Немає коментарів:
Дописати коментар