О, Незабутній Листопаде!

Пройдуть літа, пройдуть віки,

І Ти стоятимеш над нами,

Як тінь Господньої руки!

О. Дашкевич

Осінь: час з'ясувати труд —

Будували з піску чи глини?

Наша перша і неспростовна суть —

Хочемо до України!

«Історія – це свідок часів, світило істини, життя та пам'яті, учителька життя, вісниця старовини…» Цицерон

Історія – це пам'ять людського суспільства, його свідомість і совість, засіб самоочищення, виховання прийдешніх поколінь. Є в історії буковинського краю дата, про яку ми з вами повинні завжди пам’ятати. Бо саме події 100-річної давнини сколихнули серця багатьох українських патріотів, які хотіли приєднання нашої зеленої Буковини до України. У боротьбу за соборність українських земель істотні корективи внесло населення краю. 3 листопада 1918 р. у Чернівцях відбулося Буковинське народне віче, організоване Українським крайовим комітетом. Близько 10 тис. робітників, селян, інтелігентів – учасників віча проголосували за «прилучення австрійської частини української землі до України». Народні представники дали відсіч силам, які прагнули нав'язати рішення про утворення «австрійської України». Віче заявило рішучий протест проти посягань на Північну Буковину з боку румунських «Установчих зборів», що відбулися в Чернівцях 27 жовтня 1918 р. Виражаючи волю більшості населення Північної Буковини, Український крайовий комітет 6 листопада 1918 р. взяв владу в свої руки. Але законне прагнення буковинців у той час не здійснилося. 11 листопада 1918 р. румунські війська окупували Чернівці. Складений з румунів Генеральний конгрес 28 листопада 1918 р. задекларував злуку Буковини з Румунією. Приємно відчувати, що з кожним роком чіткіше й повніше усвідомлюється значення цього важливого акту 3-го листопада 1918 р. у непростому процесі державотворення України. Адже за тих умов, коли державні мужі будували дві держави - Українську Народну Республіку і Західноукраїнську Народну Республіку, буковинці 3-го листопада 1918 року першими своїм «хлопським розумом» подали свій голос за неподільну соборну незалежну Україну, одностайно висловивши свою споконвічну мрію про «прилучення австрійської части української землі до України». Причому це було зроблено цивілізовано, конституційним шляхом, відповідно до права народів на своє національно-державне самовизначення.)

Наші тут голоси не покрили літа,

Їх тримають шибки і стіни,

Наша воля — царівна і нині свята:

Хочемо України!

Хто бажає більше дізнатися про історію столітньої давності запрошуємо до бібліотеки пнреглянути виставку -спомин"Всенародне Буковинське віче."