У долонях сонця і Дністра

         Про Церкву Різдва Пресвятої Богородиці (1873 р.) в селі Подвір’ївка.

Згідно історичних оповідань, саме в ХIV – XVII на Україні почали споруджувати церкви, собори. А оскільки село Подвір’ївка належало до Хотинського повіту, то і в нас в цей час спорудили церковицю. Вона була невеличкою, дерев’яною. Найдавнішим документом, який говорить про існування церкви в селі Кишло-Замжієво (тобто, Подвір’ївка), є «Відомості про церкву Різдва Богородиці Хотинського повіту села Кишла-Замжієво за 1859 рік». В ньому можна знайти відомості про те, що церква в селі була побудована в 1803 році стараннями прихожан. Церква – дерев’яна, покрита гонтою, з кам’яною дзвіницею. Престол в церкві – один, на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Церковного начиння і облачення священників – достатньо, а книг – мало. Богослужіння проводилося на російській та молдавській мовах. При церкві на 1859 рік було 33 десятини землі (орної і для сінокосу). На землю заведено документи. Записано священика Мардарія Тимофійовича Несторовича, дяка Григорія Миколайовича Базилюка і пономаря Івана Стефановича Москаленка. Будинки у них свої, дерев’яні, на поміщицькій землі. В цьому ж документі записано, що село належить поміщиці графині Марії Миколаївні Сологубовій, яка проживає в м.Санкт-Петербург. Тут же йде мова проте, що всі жителі (чоловіків – 372, жінок – 405) – православні, інших вір немає. А в 1868 році, 22 березня  одержано дозвіл на будівництво нової, вже кам’яної церкви. Нова церква була побудована в 1873 році. Церковного начиння, облачення і книг було достатньо.  Згадується вже інший священик – Іван Миколайович Дочул. Стареньку дерев’яну церкву, видно розібрали, і довгий час на місці її престолу стояла капличка, яку десь в 60-х роках уже ХХ століття зруйнували. В 1889 – 1899 рр. за допомогою прихожан, священика і коштів поміщика Олсуф’єва в церкві було проведено ремонт. У лютому 1906 року було одержано дозвіл, підписаний губернатором Бессарабії, на перебудову церкви. Священиком був Олександр Єфимович Проценко. Як згадували старожили, про стан храму піклувалися пани – графиня Сологубова, що проживала в м. Санкт-Петербург, а згодом граф Олсуф’єв. Хазяйнував управитель – Лапацон Захаров. Він особисто наглядав за реставраційними роботами у церкві, виділяв необхідні кошти. Пам’ятають подвір’ївчани, як в 50-х роках горіла церква. На щастя, пожежу погасили, постраждала лише дзвіниця. З того часу кілька разів у церкві робили ремонт.

.  Під керівництвом священика отця Іллі (Костенюка) прихожани взялися до роботи.  Сьогодні церква має  вигляд такий, як колись. Зовнішня і внутрішня краса Божого храму – це вже заслуга отця Іллі (Костенюка) – молодого, енергійного, невтомного священика, який відроджує не тільки будівлю, а й дух віри. Ворота біля церкви вінчають купол та хрест. Оберігають вхід до Божого храму величні ікони Преподобного Іова та Амфілохія Почаївських. А над вівтарем дивиться на прихожан Почаївська ікона Божої Матері.