19 березня 2020 року виповнюється 90 років українській поетесі, живому класикові української літератури Ліні Костенко.
Ліна Костенко – своєрідний символ української літератури. Її твори не втрачають актуальності, а інтимну лірику знає чи не кожен українець.
Твори Костенко перекладено англійською, польською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою і французькою мовами.
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
А крила має. А крила має!
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Немає коментарів:
Дописати коментар